Якщо абстракціоністського театру не існує (у значенні абстрактного малярства), то, однак, неминуче спостерігаємо абстрагування та стилізацію театрального матеріалу - і в плані написання п’єси, і в плані її сценічної постави. Будь-яка мистецька праця і, зокрема, кожна вистава, абстрагується від навколишньої реальності, нагадуючи не стільки про театр, який займається частковістю, скільки про поезію, якій властиво узагальнювати (за визначенням Арістотеля в його “Поетиці"). Саме виставі притаманні систематизація, фільтрування, абстрагування й виокремлення реальності. Чимало естетів зробили спробу класифікувати процес абстрагування. Так, О.Шлеммер у дусі школи “Баугауз" розуміє його як “спрощення й формування сутності, елементарності, первинност і, протиставлення одиничності речі її багатогранності” (О.Shlemmer, 1978 : 71). Цей процес призводить до геомегризації форм, спрощення індивідумів і рухів, розкриття кодів, умовностей та структури загального.
