Інтриґа
ІНТРИҐА (лат. intricare “заплутувати”, що перейшло в італ. intrigo)
Англ.: plot, story, intrigue; нім.: Handlung, Intrige; ісп.: intriga; франц.: intrigue.
Так само, як і в латині, у французькій мові XVII ст. існувала дієслівна форма
“заплутувати”. “Мистецтво інтриґи полягає в пов’язуванні подій таким чином, щоб
мудрий глядач завжди бачив у них резон, який би його задовільняв” [Дідро (Diderot.
“De la poésie dramatique”, 1758)].
1. Інтриґа – це сукупність дій (інцидентів), що становлять зав’язку п’єси (роману чи кінокартини). Щодо дії в поемі, то під інтриґою розуміють “комбінацію обставин та інцидентів, інтересів і характерів, унаслідок якої у процесі очікування події з’являються непевність, цікавість, нетерпіння, стурбованість тощо. […] Інтриґа
в поемі – це ланцюг, в якому кожен інцидент є кільцем” [Мармонтель (Matrmontel,
1787)]. Дію та інтриґу в літературознавстві чітко не розмежовують, хоча це, на нашу
думку, потрібно нагально зробити.
2. Англомовний термін plot краще пасує до поняття інтриґи, ніж story. Так само,
як і plot, інтриґа виділяє причинність подій, а story передає їхнє значення, як таке, що розвивається в часі.
На відміну від дії, інтриґа – це не що інше, як низка несподіваних поворотів
фабули, переплетення і серія конфліктів, перипетій і засобів, за допомогою яких
персонажі долають перешкоди. Вона стосується зовнішнього, видимого аспекту драматичного розвитку, а не глибинних процесів внутрішньої дії. “Інтриґа – це сюжет п’єси, гра обставин, зав’язка дії. Дія – це глибинна динаміка сюжету” [Сімон (Simon, 1970, “Intrigue”)]. Зазначмо, що Рікер (Ricoeur, 1983) перекладає mythos в Арістотеля терміном “інтриґа” й “взаємодія фактів в одній системі”, оскільки поетика стала мистецтвом творення інтриґ (див. подану вище таблицю).
3. Актантна модель, дія та інтриґа становлять три різні рівні абстрагування,
які показують перехід від системи персонажів і дії до конкретної реалізації п’єси в
сенсі інтриґи.
4. Комедія інтриґи є п’єсою з численними несподіваними поворотами, де комізм випливає з повторення та розмаїтості ходів і театральних переломів. До комедії інтриґи належать деякі п’єси Мольєра (“Витівки Скапена”), Шекспіра (“Комедія
помилок”) і Бомарше (“Весілля Фіґаро”).
Літ.: Gouhier, 1958; Olson, 1968 a.
