Інтриґа вторинна

Англ.: subplot, byplay; нім.: Nebenhandlung; ісп.: intriga secundaria;
франц.: intrigue secondaire.
Вторинна інтриґа (чи інакше контрінтриґа) доповнює основну, будується паралельно, коментує, повторює, урізноманітнює її, водночас дистанціюючись від неї.
Участь у вторинній інтризі зазвичай бере незначна кількість персонажів. Драматургія спрощена. Стосунок до основної інтриґи буває досить віддаленим. Часом вона тільки ледьледь нагадує основну і стає автономною фабулою. Цей засіб здебільшого використовували театр епохи королеви Єлизавети та класична драматургія.
Він часто протиставляє колективну дію індивідуальній, серйозну гру комічній або
ґротескній (Шекспір, Мольєр), пародійований план планові, який пародіює; історію
господарів – історії слуг (Маріво). Часто (але необов’язково) буває так, що ці дві інтриґи врештірешт зливаються в одному потоці.

Літ.: Scherrer, 1950; Klotz, 1960; Pfister, 1977.