Анастасія Плис. За 28 днів весна, кохання…
Без тебе відчуваю втому,
Немов я не у себе вдома.
Німі й глухі сірі панелі,
Байдужі навіть рідні стіни.
Тривожна і порожня тиша,
А світло з вікон не затишне.
Лише про тебе мої мрії,
Всі сподівання і надії.
В думках готовий я злетіти,
Як той Гермес до Афродіти.
Вдень і вночі про тебе мрію,
Від дум солодких шаленію,
А серце б'ється лунко-лунко,
Вуста бажають поцілунку.
Світла і ніжна, як цвіт вишні,
Від тебе думи мої грішні.
Не стане всіх дарунків світу,
Щоб охопити твого цвіту.
В очах розширені зіниці
І зелень юної травиці.
Волосся - стиглі колосочки,
Хочу вплести у них віночки
Із найніжніших перших квітів,
Від виду твого шаленіти.
Веселий сміх немов дзвіночки,
Що слухаю я завжди мовчки,
А тихий шепіт аж лоскоче,
Від нього серденько тріпоче.
Без тебе, моя юна пташко,
На світі навіть жити важко.
Я все продовжую чекати,
Коли настане та весна,
Щоб міцно тебе обійняти
І цілувати у вуста.
Умови конкурсу «За 28 днів весна, кохання…»
Усі учасники конкурсу «За 28 днів весна, кохання…»:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/za-28-dniv-vesna-kokhannja
