Наталія Топольницька. За 28 днів весна, кохання…
Баба нікому не годили
Баба нікому не годили, ба, навіть сами собі! Кропива наросла молода і соковита, то рвали голими руками, ще й потішалиси: «Йой, в кого то ви такі скиглії? То не пече, то лиш трохи скубає за пальці!». І мужньо йшли межи зелені зарослі, щоб підтримати качаток, які би мали вирости до осені. Врізали серпом пальця і не журилиси, а лиш засипали рану землею, бо від землі — сила та лік! Умираючи од голоду і розпачу в німецькій неволі, знайшли сили вернути домів, бо тут густі од туманів ранки, колядки, якими милується світ… І вишиванка! Вишиванка, в якій накидано на рукави десятки відтінків, вишиванка, взір якої так довго і ретельно обирали сами!
Баба нікому не годили, а йому хилили світ! Свому Ількові, що зостався молодим вдівцем, на роздоріжжі лихоліть великої війни, коли курява здіймалася вище неба, і думав си чоловік про те, що наші в лісі таки за правду!
Баба обігріли, вимурували мур материнської опіки (Ілько ж бо на десяток літ молодший), завбачливо закривали очі на посиденьки з сусідами за чаркою міцної, створили умови для того, щоб час од часу відкривалося віко поїденою шашелем скрині, де зберігалась єдина світлина її попередниці…
Баба нікому не годили, а йому хилили світ, бо той світ, напевно, звався справжнім коханням…
Умови конкурсу «За 28 днів весна, кохання…»
Усі учасники конкурсу «За 28 днів весна, кохання…»:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/za-28-dniv-vesna-kokhannja