Як крики та образи батьків впливають на дітей
Крики, образи, залякування – це емоційне насильство, яке шкодить розвитку дитини. Дитина відчуває жах, безпорадність, злість. Ці почуття "заморожуються", бо психіка не може їх переварити.
Наслідки для дитини
- Агресія: неконтрольовані спалахи гніву, істерики.
- Порушення сну: кошмари, нічні страхи, безсоння.
- Фобії: страх темряви, тварин, закритих просторів.
- Самопошкодження: нанесення собі порізів або інших травм.
- Девіантна поведінка: втечі з дому, крадіжки, заподіяння шкоди іншим.
- Надмірна слухняність: спроба заслужити любов батьків, бути "ідеальним".
- Дитина вважає себе винною в поведінці батьків, відчуває самотність, сором та провину.
Чому це відбувається
- Дитина адаптується до будь-якого середовища, навіть небезпечного.
- Травма блокує розвиток.
- Батько стає «чужим» для дитини, руйнуючи почуття привязанності.
Що робити
«Мене били, і нічого – виріс». Цей аргумент звучить часто. Але давайте поставимо собі питання: яким би ви виросли, якби вас не били? Якби всі ваші психічні ресурси йшли не на виживання, а на розвиток? Якими були б ваші стосунки з батьками зараз? І яких стосунків ви хочете зі своєю дитиною, коли вона виросте? Дитина адаптується до будь-яких обставин, навіть таких протиприродних. Але якою ціною? За цю адаптацію дитина заплатить ціну у вигляді свого психічного здоров'я, адже дуже багато сил вона витратить на виживання, а не на розвиток.
Саме дитина платитиме за те, що її батько вважав правильним карати фізично або зривався на дитину від безсилля.
Кожного разу, коли замість насильства і покарання ви обираєте любов і турботу, ви даєте дитині щось більше, ніж просто безпеку. Ви даєте їй шанс вирости щасливою, впевненою, цілісною людиною. І пам'ятайте: діти не обирають своїх батьків. Але батьки завжди можуть вибрати, якими вони будуть для своїх дітей.
Подібних наслідків можна уникнути, якщо вчасно почати працювати над собою, назвавши речі своїми іменами.
