Люда Ватуля. За 28 днів весна, кохання…

Весна іде

Ще сніг у полі не розтанув,
Ще пташка пісню не співа,
Але вже сонце повертає
І хоче знов творить дива.
Підсніжник ніжно визирає,
Підморгує він промінцям.
Тихенько гілочка хитає,
Бо рада своїм бруньочкам.
Весна вже скоро незабаром
Та й завітає в кожен дім.
Зима ніяким вже амбаром
Не заховає тепло в нім.
І верне у гніздо лелека,
Й заведе трелі соловей.
Дорога у пташок далека,
Але відкриють колізей:
Затягнуть пісню у гайку,
Намосять гнізда у садку
І пташеняток заведуть,
Кохання й радість понесуть.
Там коник у траві сюркоче.
Він про тепло усім тріпоче
І сповіщає день - у - день
Своє веселе "дзень-дзелень".
Садок весь цвітом забуяє,
Він радо всім нам сповіщає,
Що вже весни пора прийшла,
Що всім кохання принесла.
Котик сіренький ніжиться на сонці,
Лоскоче його промінець,
Квітка розквітла на віконці,
Роздає щастя гаманець.
Річка в долині потече,
Бо кригу сонцем вже пече.
Шумлять струмочки попід гаєм.
Любов іде вже небокраєм.
Лебідка з лебедем літають,
Своє кохання захищають,
І поведуть гарний танок,
Щоб вберегти своїх діток.
Величний журавель у небі
Курличе пісню вдалечінь,
Співає там він свій молебінь,
Розправе крила й, наче тінь,
Закриє він свою кохану,
Розкаже їй що, де і як.
Він поряд завжди без обману.
Він і опора, і маяк.
А десь, на вранішній зорі,
Веселу пісню жайвір та й заводе.
Він навіть рано у пітьмі
Свою вже пару там знаходе.
І скоро ластівка приб'ється.
Під стріхою гніздечко в'ється.
Співає пісню на світанку-
Чекає половинку зранку.
Голубка з голубом туркоче
І туркотання те пророче,
Бо голуб ніжно обіймає,
Її до себе пригортає.
Зозуля у саду кує.
Гніздечко? Ні! Вона не в'є.
Але роки усім рахує,
На кращеє життя міркує.
Вже місяць разом із зорею
Стають у радісний танок.
Підкаже хмарці він із нею
Як окропити той гайок,
Де серед шуму трав і квіту
Зібрались крапельки роси,
Де не тримає ніхто звіту,
Бо неземної все краси.
Там дуб до вербоньки вже гнеться.
Її він вправно захистить.
Спориш з кульбабкою зіллється
І в тій красі та й шелестить.
А десь в вишневому садочку
Козак дівчину обійма.
Сидять тихенько на пеньочку,
Ніжні слова їй промовля.
Дідусь під хатою на лавці
Присів з ціпочком у руці,
Тихенько шепче своїй бабці
Які ж в коханні та й міцні
Їхні стосунки все життя
У вірі, правді і турботі.
І мріють ще на майбуття
Прожити довго у роботі.
Весна іде із пахощами саду.
Зимовий холод геть позаду.
Все заспіває й розквітає.
Кохання всюди вже літає.
Тож, дай всім, Боже, Щастя солов'я
І вірності, і ніжності лебідки.
Щоб захисту було як в журавля,
Душа буяла ж цвітом, як слобідки.
Щоб міцний дуб вас ніжно пригортав,
Голубка завжди поряд воркувала
І котик тихо - тихо муркотав,
Щоб радості завжди було чимало.
Кохання вічного і вірного завжди,
Щоб споришевою доріжкою все слалось.
І цвіту, пахощів, пісень, краси,
Щоб цього всього не було замало.
Лелека ж радість Вам на крилах хай несе
Ну а зозуля щастя якнайбільше накує!
Весна ж іде - красу несе,
А тій красі радіє все.
Радіймо разом ми із нею: Кохання ж лине над землею!!!