В одному свинарнику, і ні! Не в тому, де живуть деякі люди! Ми про буквальний свинарник, який колись був конюшнею. Жили-були свині… Не три, не чотири, навіть не десяток! Цілих дві! І ще порося Трося.

Так ось, свиня Галя та свиня Валя сиділи та грали в доміно! І не в просте, а в хенд-мейд доміно з сусідського свинарника «Бальює»! Французькі свині його привезли, а знаменита рукодільниця всього села – курка Льюсі (в народі Люся) – власноруч зробила. Але ми не про тих закордонних! Ми про наших, миленьких п’ятипудових льох! Вони в доміно грають, думають, кому ж сир дістанеться! Але ось риба… Тю на ту гру!

– Вже раз десять граємо, а тут одна риба! Я морепродукти не люблю, що з цим доміно? – буркнула Валя.

– Та взагалі! Щось та Люся на доміно прокляття наслала, чи що? – погодилася Галя.

А Трося собі хрюкнув, що вони просто половину костей розгубили… Та хто ж його, малого, слухатиме? Ну хай думають про ту тарологію від французів… От і поповзла Галя до конюшні, де корова Людка. Вона мала третє око на вимені, тому на картах гадала, прокляття слала й знімала! Та ще й яєчками від курок викочувала всі хвороби!

– Хм… То прокляття не просте… То імпортне! Ці кості точно зачаровані! – замислилася Людка.

Так Людка ось що сказала: Льюсі, а точніше Люся, мала прокляття родове! Яйця в неї всі були бовтунами! От тому вона й не має курчат, а не тому що «по молодому йде», каже, що їй діти не треба – то відповідальність така, в неї бізнес, речі робити! Тю! Хто ж серед курок дітей не хоче? От Таська, Маська, Соня вже десятий раз курчат виводять і раді! Всі кури мають діточок, як на небі зірочок, а та квочка закордонна не хоче! Ні, не не хоче, а не може!

От свині думали-гадали та й придумали! Познайомлять Люсю з гарним півнем! І вся магія зникне! Адже Кукарік був найкращим півнем у всьому селі!

Так привели Галя з Валею Кукаріка до Люсі, а вони як обнялися!

– Мама! – кричить Кукарік.

– Синочок! – з акцентом кричить Льюсі.

А свині дивляться й думають: що ж це? Якщо Кукарік – син Люсі, то ніякого прокляття й одних бовтунів нема? А Людка їх надурила?

– Я взагалі-то, наша, українська курка, просто поїхала на заробітки до Франції, а Кукарік малий тут залишився! – пояснила Люся.

Роздумуючи, пішли свині додому. Прийшли – а сиру вже нема! Де?! Виявляється, Трося, голодний цілий день, усе з’їв… Тю… А він розумний був – показав, що мама Галя та тітка Валя загубили доміно! Ну то вони його за сир і не сварили…

Кіт, який хотів стати півнем

У селі Пушистівка жив-був кіт Борис. Жив він непогано – вуха пухнасті, вуса довгі, хвіст гідний поваги. Але була в нього проблема – всі слухали тільки півня Гаврила!

– КУКУРІКУ! Вставайте! – щоранку кричав Гаврило, і всі бігли годувати курей, доїти корову, навіть собака Бровко отримував смачнющу кісточку.

А Борис? А Борис нічого не отримував! Лише сонну хазяйку, яка казала:
– Борисе, не м'явкай зранку, зараз не до тебе.

Так тривало доти, доки Борис не вирішив… СТАТИ ПІВНЕМ!

– Якщо кукурікати – значить бути головним, я кукурікатиму! – сказав він і заліз на паркан.

Він глибоко вдихнув і загорлав:
– МЯУКУРІКУУУ!

Кури попадали з сідал. Качки зробили вигляд, що втратили свідомість. Корова Зінаїда перелякано проковтнула жуйку. А хазяйка вибігла з дому й закричала:
– Що за нечиста сила?!

Але Борис не здавався! Він знайшов собі штучний гребінець (викрав червоний капець), прив’язав його до голови й почав тренуватися.

– Кукурімяу!
– Курімяу!
– МЯУРІКУ!

Слухати це було неможливо, тож Бровко просто приніс Борису сосиску й сказав:
– Ось, їж, тільки мовчи.

Борис задумався… Виходить, головним у дворі стає не той, хто голосніше кричить, а той, кого годують!

Тож з того дня він почав нову тактику: сидів на ганку, робив найжалібніший вираз обличчя та пускав сльозу. І що ви думаєте? Спрацювало!

Гаврило хоч і залишився головним, але Борис тепер мав найсмачніші котлетки у селі.

Мораль? Не обов’язково бути півнем, щоб отримати котлету. Головне – правильно м’явкати!