Мімезис

МІМЕЗИС (старогрец. mimeistkai “імітувати”)
Англ.: mimesis; нім.: Mimesis; ісп.: mímesis; франц.: mimésis.

Мімезис є імітацією або репрезентацією чогось/когось. В античному світі мімезисом вважалася імітація тієї чи іншої особи фізичними та мовленнєвими засобами. Проте ця “особа” могла бути також і предметом, ідеєю, героєм чи богом. У “Поетиці” Арістотеля художню творчість (поезис) визначено як імітацію* (мімезис) дії (праксис). 

1. Місце мімезису
а) У Платона
У праці “Республіка” (кн. 3 і 10) мімезис визначено як копію копії (недоступні
митцеві ідеї). Імітацію (головним чином драматичну) вилучено зі шкільної освіти,
оскільки імітація може схиляти людину до наслідування світу речей, не гідних уваги
мистецтва, а також тому, що вона прив’язана тільки до зовнішнього вигляду речей.
Вона стає, зокрема в неоплатонівців (Плотін, Ціцерон), образом зовнішнього світу
на відміну від світу ідей. Тому, очевидно, й почали критикувати театр упродовж багатьох століть, а відтак і самі вистави через його зовнішній, фізичний характер (на відміну від божественних ідей).
б) В Арістотеля
У “Поетиці” (1447 а) мімезис пояснено як фундаментальний засіб мистецтва,
хоча насправді він існує тільки в різних формах (поема, трагедія, епічна оповідь).
Імітація стосується не ідеального світу, а людської діяльності (окрім характерів):
“Отож для поета важливо відтворити фабулу, тобто вдатися до імітації дій високою
і повноцінною мовою, пересипаною особливими оригінальними прикрасами, відповідно до розмаїтих частин твору; такої імітації, яку реалізують на сцені персонажі в дії, а не через оповідь і яка (викликаючи співчуття та страх) очищує глядачів у випадках подібних емоцій” (ibid., 1449 b). “Саме фабула є імітацією дії, бо під фабулою розумію сукупність виконаних дій” (ibid., 1450 a). Це протиставлення не втратило значення й сьогодні. Такою є опозиція “шоунінґ/теллінґ” в англо-саксонському літературознавстві [Бус (Booth, 1961)].
2. Об’єкт мімезису
Мімезис стосується репрезентації людей і, зокрема, їхніх вчинків: “Мімезис
дії – це мітос, а під мітосом я розумію організацію дій” (ibid., 1450 a). Мімезис є імітацією світу речей і дотриманням логіки розповіді. Ця логіка стосується опозиції
“дія/характер”:
а) Імітація дій
Мітос в Арістотеля визначається як мімезис дії (праксис).
б) Імітація характерів (етос)
Це імітація в образному тлумаченні: образна репрезентація.
в) Імітація попередніх взірців
До перших двох різновидів імітації слід додати імітацію попередніх взірців
[Скаліґер (Scaliger, 1561); Буало (Boileau, 1674)]. Іноді (зокрема, в класицизмі) поет
був змушений “імітувати природу”, а це мало неабияке значення: писати ясним, чітким стилем або сліпо дотримуватися натуралізму.

Літ.: Else, 1957; Francastel, 1965; Auerbach, 1969; Genette, 1969; Ricœr, 1983.