Денис Широкопояс. Конкурс драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
Пробачити чи ні?
Я святкував день народження друга, і ми були у парку. Був вечір, і ми нетерпляче чекали походу до нічного клубу. Коли несподівано задзвонив телефон. Як же мене бісять ці дзвінки з невідомих номерів. Я натиснув кнопку прийому, і почав слухати. Невідомий парубоцький голос сказав, що моя дівчина Анна напилася, і хоче мене бачити. Я все ще її кохав, але не міг простити образи цього літа, коли дізнався, що на канікулах вона ходила за руку з іншим.
Змовившись з товаришем про всяк випадок піти разом, я пішов до зазначеного місця. Зустрівши Анну, яка ледь не втрачала свідомість від випитого, я почав ляскати її по щоках, щоб привести до тями. Вона щось пробубоніла, і взявши її під руки, я пішов до таксі, збагнувши, що краще її відвезти додому.
Коли я клав її п’яну у ліжко, вона простягнула свої руки, щоб обійняти мене, сподіваючись, що буде продовження. У мене було 2 хвилини, щоб вирішити свою долю. Пробачити скоєне, чи все ж остаточно розірвати відносини? Я вибрав останнє, хоча моє серце благало цього не робити.
І як результати розриву, я не переніс подальшого одиноцтва та розлуки з Анною – і, начудивши у житті, загримів до психдиспансеру. Ось тепер лікуюся… і мучуся.
Умови літературного конкурсу драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
Усі учасники конкурсу:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/u-mene-bulo-2-khvylyny-shchob
