Андрій Градицький. Конкурс драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»

Мій дід якось сказав: “Якщо вистежуєш міжгалактичного терориста, який погрожує підірвати правління Планетарної Співдружності, не відкладай усе на останній момент”. А тоді закашлявся і вмер, бо багато курив дешевого тютюну з токсичної Землі-1.

Та я не був би Флешбеком, якби дослухався правил. Як і дід, я став мисливцем за головами – тільки старий гасав по всьому Всесвіту за пенні на замовлення уряду, а я був суперзіркою. Бо знав: людям потрібне шоу.

Міжгалактичний терорист, якого я нині вистежував, за дивним збігом обставин саме погрожував підірвати правління Планетарної Співдружності. Він обрав стару, як Всесвіт, систему – бомбу і таймер. Бомба, однак, була не зовсім проста. Знешкодити її можна було лише одним способом – нейтралізувати носія Системи Детонації. Якщо простіше – вбити гада, який заклав вибухівку.

І ось я стояв біля бару, в якому зачаївся цей покидьок. Стояв і курив сигарету з чистим тютюном Землі-17. До того, як вибухне бомба, було ще цілих п’ять хвилин.

Раян – мій молодий оператор – ловив кожен мій рух. У руках він тримав камеру, яка транслювала мої пригоди на весь Всесвіт. Сімсот мільйонів людей підключились до мого стріму на UniTok, щоб подивитись, як я знешкоджу небезпечного злочинця у прямому ефірі. Викуси, діду. Людям потрібне шоу. Людям потрібна напружена, вибухова розв’язка.

– І от, народ, все по наводці, яку ми з вами отримали тиждень тому, – казав я і затягувався сигаретою, – Планета Іштар, місто Гіль. Бар “Гігадельф” на околиці. Зараз докуримо і замочимо покидька.

– “Мегадельф”, – раптом ляпнув Раян.

– Га?

– Це бар “Мегадельф”. “Гігадельф” – на планеті Іштар-2. Я звідти родом!

Я подивився на вивіску і нервово ковтнув слину.

З екрану сипались лайки і конфетті. Сімсот мільйонів глядачів і один Раян завмерли в очікуванні.

Планета Іштар-2 знаходилась за дві галактики звідси.

У мене було дві хвилини, щоб подолати шість мільйонів світлових років.