Поділитися:
Козяр Софія

У мене було дві хвилини, що придумати найважливішу мрію. 

Софійка сиділа на ганку, стискаючи в руці маленький аркуш. Вечірній вітер гойдав листя, а небо вже заглядало зорями. Поруч на лавці-мама, з горнятком чаю та усмішкою, що завжди знала відповіді. 
 
- То що, писатимеш? - лагідно спитала мама. 
 
- А якщо вона не справдиться? - прошепотіла дівчинка. 
 
- А якщо так?- усміхнулась мама. 
 
На тому аркуші Софійка мала написати свою найбільшу мрію - листа до нічного вітру. Вона сама вигадала цю гру: залишити мрію на підвіконні, А вранці перевірити - якщо листа забрано, значить, вітер поніс його прямо до зорі-виконавця. 
 
Софійка глянула на небо. Потім - на маму. І нарешті - всередину себе. 
 
Вона написала: 
" Хочу, щоб ми завжди були разом. Щоб сміялись, навіть коли йде дощ. І щоб ластівки повертались додому."
 
Мама прочитала, обійняла - і тихо сказала: 
- Такі мрії вітер точно несе дуже обережно. 
 
Уранці листа вже не було а у серці - було світло.
 

                                                                     

                                    

Умови літературного конкурсу драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»

Усі учасники конкурсу:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/u-mene-bulo-2-khvylyny-shchob

                                    

Рекомендуємо: новий конкурс «ComicVibe».
Умови участі тут: https://konkurs-maljunkiv-uljublenykh-heroyiv-komiksiv-comicvibe

Читати також

up