Поділитися:
Максименко Дар'я

У слідчого було 2 хвилини, щоб відправити повідомлення, яке могло б врятувати сотні життів. Вагання, зважування усіх «за» і «проти»… Сотні думок вихором пронеслися у його голові.

Він натиснув «видалити». Ні, зовсім не тому, що хвилювався за власну безпеку чи переважило «проти»… Нервово ковтаючи слину, дивився в екран телефону. Темна ніч. Моторошно темна ніч. Тиша, страшна тиша, яка пульсує у скронях, відбиваючи свої па в такт диханню...

Північ. Десь з’явилося нове життя, а десь життя обірвалося. Чи хтось забрав у когось життя? Заради розваги. Заради задоволення своїх нереалізованих фантазій. Моторошно. Дивно. Виявляється, так легко вирішувати долі інших.

Відображення у тріснутому дзеркалі чимось схоже на клоунську гримасу.

  • Це справді моє обличчя? – пронизує тишу такий незнайомий крик. Клоунська гримаса без гриму. Це - кров.

Його дикий, напівбожевільний сміх і, справді, нагадує  клоуна. Він – не слідчий. Він той, кого вони все ще шукають.

 

                                                                     

                                    

Умови літературного конкурсу драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»

Усі учасники конкурсу:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/u-mene-bulo-2-khvylyny-shchob

                                    

Рекомендуємо: новий конкурс «ComicVibe».
Умови участі тут: https://konkurs-maljunkiv-uljublenykh-heroyiv-komiksiv-comicvibe

Читати також


up