Поліна Федоренко. Конкурс драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
У мене було 2 хвилини, щоб я, дев’ятирічна дівчинка, зрозуміла, наскільки люблю життя! Наскільки не хочу прощатися з ним, не хочу помирати! Це відчуття не порівняти ні з чим. Бо тільки тоді починаєш усвідомлювати справжню ціну всього.
Виїзд з російської окупації. Позаду останній блокпост ворога. Попереду – воля! Попереду – нове життя! Життя без страху, що будь-якої миті твоїх батьків можуть забрати на допити… Життя, де ти вільно можеш думати, розмовляти рідною мовою.
Сіра зона. Протягом двох хвилин нас «проводжають» залпи «градів». Раптом, перед авто з’являється величезний яскравий вибух… Моє тіло здригається… Здається, що час просто завмер… Мов крізь вату, лише чую голос мами: «Все добре, не бійтеся, все добре». Цей голос – як молитва, як оберіг…
Крізь задимлене повітря бачу жовто-блакитний стяг… Наш прапор!! Наші воїни!! Найкращі!! Я не можу в це повірити! Невже цей жах скінчився?
Минуло майже три роки… Війна триває, але віра в краще майбутнє допомагає триматися, мріяти, любити, цінувати життя…
Умови літературного конкурсу драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
Усі учасники конкурсу:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/u-mene-bulo-2-khvylyny-shchob
Рекомендуємо: новий конкурс «ComicVibe».
Умови участі тут: https://konkurs-maljunkiv-uljublenykh-heroyiv-komiksiv-comicvibe
