Юлія Мітюшина. Конкурс драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
15 березня 2022 року. Я з 4-річним сином Сашком і чоловіком на переповненому вокзалі у Запоріжжі. Серед сірого натовпу. Чекаємо посадки на евакуаційний потяг до Львова. Очі людей перевчені тривогою, смутком, розпачем. Де-не-де чути плач і схлипування. Сашко з нетерпінням смикає мене за руку. Він ще ніколи не їздив на потязі і дуже схвильований. В ту мить у мене було дві хвилини, щоб прийняти доленосне рішення, яке вплинуло на все моє подальше життя. Але про це я дізналася набагато пізніше.
Я залишала дім з важким серцем, як і мільйони інших українських жінок, які не знали що робити. Страх перед невідомістю гнав вперед. Чоловік проводжав мене. Об 11.15 проводжаючі вийшли з натовпу і поліція поділила нас на групи і повела нас на платформу. Об 11.25 потяг відправився. До 11.23 я ще мала можливість вискочити з потяга і змінити. Тоді востаннє я бачила люблячі, ніжні сірі очі. Вони пестили і голубили мене як ніколи. Два моїх бездонних озера. Я і не уявляла, що втрачаю. Але тоді я думала лише про безпеку і подальше майбутнє Сашка.
Коли ми повернулися через рік мої озера висохли. Замість них на мене дивилися дві сірі холодні крижини. Байдужі, похмурі, безрадісні.
Умови літературного конкурсу драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
Усі учасники конкурсу:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/u-mene-bulo-2-khvylyny-shchob
Рекомендуємо: новий конкурс «ComicVibe».
Умови участі тут: https://konkurs-maljunkiv-uljublenykh-heroyiv-komiksiv-comicvibe
