Грицько Чубай. Літо
1
Поділитися:
двоє несамовито
двоє задихано
завчили одне одного напам'ять
як хрестоматійні вірші і навіть
пісок та трава тепер безсилі
створити їм ілюзії таємності і
не можуть їх врятувати
ті двоє несамовитих жаркого полудня
мовчки сидять у кімнаті думають про
єдиного хто зміг би їм принести
порятунок думають про сніг який
міг би їх надовго засипати
чути знадвору шелест піску
чути знадвору шелест трави
чути знадвору голос
продавця морозива
