Ірина Троц. Вірші
«Іди туди…»
Іди туди звідкіль прийшов,
Іди туди звідкіля взявся,
Бо краще б зовсім не з’являвся,
Й моє ти серце не тривожив,
Іди туди, щоб не з’являвся,
Щоб біль мій знов не повертався.
І втрату я не пережила,
Бо краще б зовсім не дзвонила,
І краще б зовсім не зустріла,
І краще я б не полюбила,
І в гості краще б не ходила,
Тебе б давно я зрозуміла,
І суть твою давно відкрила ,
І б може зовсім так не жила,
У місті цьому не з’явилась,
Якби я в очі не дивилась…
Іди туди, а я чекаю,
На тебе милий, виглядаю,
Я доньку міцно обнімаю,
І тебе знову я згадаю,
Іди туди і я прийду,
І міцно тебе обніму,
І поцілую знов і знов,
Бо така вона Любов…
***
Люблю. Люблю безмежно і безнадійно.
Люблю. Люблю не зважаючи на образи.
Люблю. Люблю доброго, ласкавого.
Люблю брудного і чистого,
Люблю голодного і ситого,
Люблю багатого і бідного,
Люблю щедрого і ніжного.
Люблю за те, що ти є.
Люблю, за те, що ти поряд.
Люблю за те, що ти в мене такий єдиний.
Люблю за те, що не повторний.
Люблю за лагідність, а не жорстокість .
Люблю такого, як зустріла:
Доброго, щирого, чесного.
Люблю, за твої добрі вчинки.
Не люблю коли ти злишся,
Коли не помічаєш ти мене.
Адже я тебе дуже сильно люблю.
***
Настав той день, якого ми чекали,
Ти мав поїхать – і ми це добре знали.
Хоч не хотіли, але прощались.
Сиділи на кухні, тримались за руки,
Дивилися в очі, хвилина – й розлука.
Далеко поїдеш, далеко підеш,
І весь свій час, без нас проведеш.
Я знаю, я мрію, за руку візьму,
В очі погляну, і обійму.
Пішов, закрив двері, сльозинку пущу,
Хвилини життя, без тебе живу.
Чекаю і мрію, сиджу і мовчу,
Без тебе мій милий я не кричу.
Я знаю, я вірю, що скоро прийдеш,
У двері подзвониш, в квартиру ввійдеш,
Обнімеш, всміхнешся і час проведеш,
З сім’єю своєю…
Години ідуть, щасливе життя нам з собою несуть.
Розлук більш не буде, я вірю у це.
Якщо може й буде, то ми здолаєм це.
Любов і кохання назавжди тримай,
Про свою сім’ю ти не забувай.
