(1811-1866)
Спадщина Івана Вагилевича – оригінальні художні твори, переклади та переспіви, а також наукові праці й розвідки. Письменник шукав у давнині актуальних для його часу тем.
Автор вважав фольклорну пам’ять одним із найдостовірніших джерел історичної правди. Тому не тільки звертався до народнопоетичних надбань у своїй літературно-художній творчості, але й не вагався використовувати їх для історичних досліджень.
Увесь літературно-критичний доробок Вагилевича можна поділити на дві частини: ранні твори, озвучені активним, дійовим суспільним змістом, і праці пізнішого періоду, написані в чисто науковому плані та спокійному аналітичному тоні.
Вагилевич стояв на передових рубежах тогочасної етнографічної та філологічної думки. Різні його праці публікувалися у закордонних, зокрема чеських, наукових виданнях, пропагували культурні цінності українського народу.
Твори
Критика
