(1867–1936)
Луїджі Піранделло – найпопулярніший європейський драматург 20-30-х років ХХ століття. Частково цей успіх пояснюється екзистенціалістською проблематикою п'єс Піранделло, а також індивідуалістичним пафосом його творів, розумінням свободи як можливості внутрішнього спротиву.
Театр Піранделло володіє властивостями не лише актуальності, а й вічності. І цим він зобов'язаний не тезам, відкрито проголошеним, і навіть не методу, настільки універсальному та плідному, а живому нерву, який відчувається у кращих п'єсах автора.
Психологічний контакт – той художній ефект, який робить театр Піранделло живим за всієї його видимої розсудливості. Кордони художнього образу розмиваються у Піранделло не тільки тому, що у його п'єсах відбувається безперервне «демонтування» персонажа, а й тому, що ці кордони постійно коливаються залежно від глядацького сприйняття.
Увесь творчий шлях Піранделло – це приголомшливий приклад подолання спокус ірраціоналізму в межах одного світосприйняття та однієї мистецької системи.
Твори
Критика
- Іронічні структури в романі «Іl fu Mattia Pascal» Луїджі Піранделло
- Лексико-семантичні засоби вербалізації комічного у великій прозі Луїджі Піранделло
- Особливості інтерпретації комічного у праці Луїджі Піранделло «L`Umorismo»
- Особливості реалізації культурно-історичного аспекту на матеріалі перекладів драматичних творів Л. Піранделло українською мовою
- Піранделло – драматург оголених масок
- Символи природи як основа образної складової концепту смерть малої прози Луїджі Піранделло
- Функціонування концептуальних метафор у новелістиці Л. Піранделло (на матеріалі циклу новел «Novelle per un anno»)
