(1925–1994)
У літературній критиці й у власній прозі Джон Вейн зайняв позицію гострого критика дегуманізації культури, відкидаючи моральний релятивізм певних авангардних течій в мистецтві й інтелектуальну обмеженість і бездуховність масової культури. Ще в ранніх романах визначився гуманістичний лейтмотив прози Джона Вейна — це пошуки духовної цілісності та справжньої людяності попри тиск деструктивних, дегуманізуючих процесів і явищ.
Проблематика творів письменника тісно пов’язана із сучасними соціальними процесами, особливо з тими, що хвилювали ліберальну суспільну думку. Вейн не лишився байдужим до політичних проблем: його непокоїла небезпека ядерних конфліктів, він сатирично зображував поривання до влади профашистських угруповань, виступав проти расизму і націоналізму, звертався до складних етичних проблем часу, чи то був вічний конфлікт поколінь або трагічні наслідки відчуження особистості.
Твори
Критика