Уривок з книги «Дев’ятнадцять сходинок» Міллі Боббі Браун. Видавництво Лабораторія

Портал Експеримент ділиться з вами цікавими книжковими новинками, які виходять в українських видавництвах.

У видавництві Лабораторія вийшла книжка «Дев’ятнадцять сходинок» Міллі Боббі Браун.

«Вона прагнула пригод. Хотіла бути людиною, що змінить світ на краще. Коли закінчиться війна»: уривок з книжки «Дев’ятнадцять сходинок»

1942 рік. Над Лондоном не стихають сирени повітряної тривоги. Вісімнадцятирічна Неллі Морріс, головна героїня книги «Дев’ятнадцять сходинок», що незабаром вийде у видавництві Лабораторія, щодня дякує долі за те, що їй знову пощастило вийти з підземного сховища неушкодженою, а її сім'я все ще поруч.
Після знайомства з американським льотчиком Реєм, який дислокується неподалік, вона стає неначе одержима ідеєю пізнати такий вільний, неосяжний, але далекий від неї світ. І саме тоді, коли вона розпочинає нове омріяне життя, під час повітряного нальоту стається трагедія, яка розриває її світ на шматки. Але навіть тоді, коли здається, що надію втрачено, дівчина впевнена — любов і щастя здатні перемогти все.

— Мамо, можна позичити твою парасольку? — запитала Неллі, збираючись на роботу холодного дощового понеділкового ранку.

— Вибач, доню, вона мені потрібна. Треба сходити сьогодні на ринок, а то нічого приготувати на вечерю. Добре, що твій тато виграв гроші на собачих перегонах, але все одно доведеться стояти в черзі, якщо зможу купити на них їжу. Ось, накрий голову цим.

 Ем кинула Неллі дощовий капелюх із обвислими крисами, який бачив кращі часи.

— Він знищить мої кучері, — заскиглила Неллі, але все одно надягла його. Або так, або змокнеш наскрізь за десять хвилин, поки йтимеш на роботу.

 — Не запізнюйся. До речі, зроби мені ласку, забери ввечері від місис Деннінг випрану білизну твоєї тітки й занеси їй. Тобі по дорозі, та й Рут буде рада тебе бачити.

— Добре.

Неллі поцілувала Ем на прощання і вийшла. Поспішаючи по Морпет-стріт, вона почула за спиною знайомий голос.

— Неллі Морріс! Ти в цьому капелюсі наче картинка!

Вона обернулася і побачила усміхненого Біллі.

 — Страшенно жахлива картинка!

Дощ лив надто сильно, щоб зупинятися на розмову, тож Неллі поквапилась далі, махнувши йому рукою на ходу.

— Одного дня я одружуся з тобою, і в день нашого весілля ти маєш вдягнути такий самий чарівний капелюшок, Неллі Морріс! — гукнув їй услід Біллі.

— Тільки заради тебе! — піддражнила вона його у відповідь.

Біллі багато років торочив про це. Звідтоді, як їй виповнилося п’ятнадцять, а йому шістнадцять; вони проводили купу часу разом і почали потроху фліртувати, тож їхні батьки казали, що врешті-решт діти одружаться. Неллі обожнювала Біллі, але не думала, що вони дійсно візьмуть шлюб — це ж лише дружній жарт. Іноді їй було цікаво уявляти, як вони житимуть разом; вона знала, що він буде їй чудовим чоловіком. Але Неллі хотіла від життя більшого, ніж вийти заміж за сусідського хлопця, який знай повторював, що ніколи не покине Іст-Енд. Вона хотіла подорожувати, побачити світ. І коли війна скінчиться, саме цим вона й займеться.

* * *

Біллі дивився, як вона поспішає геть. Неллі не знала, що він справді відчуває до неї. Та й звідки їй було знати? Біллі ніколи їй не казав. Боявся, що якщо вона відкине його, він втратить і її дружбу. Хлопець знав, що не зможе з цим жити, тому приховував свої почуття, але тримати їх у таємниці ставало дедалі важче. Він усвідомлював, що вона бачить у ньому лише «сусідського хлопчика», старшого брата, друга. Людину для жартівливої бесіди, а не для кохання. Він прагнув якось це змінити; не знав як, але хотів довести їй, що він їй підходить, що в них може бути чудове спільне життя. Були моменти, якраз перед початком війни, коли вони проводили час у парку — не ганялися одне за одним, як у дитинстві, а сиділи на лавці. Він обіймав її за плечі, вона схиляла до нього голову і розповідала про свої мрії на майбутнє, а він мріяв про майбутнє поруч із нею.

Біллі все життя прожив тут, на Морпет-стріт, так само, як і Неллі. На цій вулиці було все, чого він хотів у житті, включно з нею. Але також Біллі знав, що Неллі прагне більшого. Якби не війна, вона, напевно, вже поїхала б із Бетнал-Ґрін. Азарт, пригоди, подорожі — вона так часто говорила про ці речі з незрозумілою йому тугою. Це було те, чого він не міг їй запропонувати. А от що міг — то це свою довічну любов, товариство і безпеку, і сподівався, що одного дня така особлива дівчина, як Неллі Морріс, вирішить, що їй цього достатньо. Дівчині, яка колись кілька тижнів відкладала кишенькові гроші, щоб купити йому портсигар для лікувальних цигарок. Той портсигар досі був у нього, і щоразу, коли діставав його, Біллі згадував про Неллі. Дівчині, яка одного разу, коли він забув свої сендвічі, побігла за ним по вулиці й із посмішкою віддала їх йому, поплескавши по щоці. «Що б ти без мене робив, Біллі Вотерсе?» — сказала вона тоді. І справді, що? Колись, дуже скоро, він запросить Неллі на побачення. Колись, коли набереться сміливості.

* * *

Неллі подобалося працювати помічницею очільниці Бетнал-Ґрін місис Марґарет Болтон.

Робота була різноманітною та цікавою, і вона добре ладнала з пані головою. Містер Персі Болтон, її чоловік, був учителем Неллі в школі; саме він і порекомендував її дружині. З часом він перестав учителювати й пішов на пенсію, але тепер працював старшим наглядачем з протиповітряної безпеки, тож був начальником Біллі. Інші знайомі дівчата працювали на швейних фабриках, як Бабз, або на виробництві боєприпасів. Її подруга починала кар’єру з пошиття розкішної білизни, яку продавали у найкращих універмагах ВестЕнду, але зараз фабрика виробляє лише уніформу та робочий одяг.

Робота в мерії створювала в Неллі відчуття, що вона перебуває в самому серці Бетнал-Ґрін. Вона часто першою дізнавалася про події в районі, і їй подобалося це відчуття власної значимості.

— Ти занадто амбітна, в цьому твоя проблема, — іноді казала їй Ем, але в її голосі бриніла гордість.

— Занадто розумна для Бетнал-Ґрін. Моя дівчинка далеко піде, ось побачиш, — з широкою посмішкою відповідав на це Чарлі.

Неллі сподівалася, що вони мають рацію. Вона цінувала Бетнал-Ґрін, але їй кортіло побачити дещо більше, ніж цей маленький куточок Лондона. Вона прагнула пригод. Хотіла бути людиною, що змінить світ на краще. Коли закінчиться війна.