Іллінська церква в Суботові: архітектурна перлина і спадщина Хмельницького
У самому серці Черкаської області, серед мальовничих пагорбів Чигиринського краю, стоїть Іллінська церква — мовчазний свідок бурхливих подій української історії XVII століття. Цей храм, зведений за наказом гетьмана Богдана Хмельницького, є не лише архітектурною перлиною, а й символом козацької доби, що назавжди змінила долю України. Поєднуючи в собі риси раннього українського бароко та європейського ренесансу, церква стала уособленням сили, віри та боротьби за свободу. Її історія тісно переплетена з життям Хмельницького, його родини та подіями національно-визвольної війни, що зробили Суботів важливим осередком козацької України.
Сьогодні Іллінська церква приваблює не лише паломників і туристів, а й дослідників, які прагнуть розгадати її таємниці — від загадкових поховань до архітектурних особливостей. Храм, що пережив століття занепаду, війни та реставрацій, досі стоїть як нагадування про велич і трагедію козацької епохи. У цій статті ми зануримося в історію церкви, розкриємо її архітектурні секрети та простежимо шлях від усипальниці гетьмана до пам’ятки національного значення.
Родовий хутір Хмельницьких: витоки слави Суботова
Село Суботів, де розташована Іллінська церква, у XVII столітті було не просто тихим хутором, а осередком, що відігравав ключову роль в історії України. Саме тут, на родових землях Хмельницьких, розгорнулися події, які стали поштовхом до національно-визвольної війни проти Речі Посполитої. Конфлікт між Богданом Хмельницьким і чигиринським підстаростою Даніелем Чаплинським через право власності на Суботів у 1647 році переріс у масштабне повстання. Ця боротьба не лише возвеличила Хмельницького до звання гетьмана, а й зробила Суботів символом козацького духу.
Під час гетьманування Богдана Хмельницького Суботів переживав свій розквіт. Неподалік від церкви височіли вали його улюбленої резиденції — палацу, який слугував не лише домівкою, а й фортецею. Ці вали, як і сама церква, збереглися до наших днів, нагадуючи про велич тих часів. Суботів став важливим стратегічним пунктом поблизу Чигирина — тодішньої столиці козацької держави. Саме тут Хмельницький планував свої військові кампанії та відпочивав від бурхливого політичного життя.
Церква, зведена як усипальниця, мала увічнити пам’ять гетьмана та його родини. Історики припускають, що її будівництво розпочалося між 1653 і 1656 роками, хоча точна дата і досі викликає суперечки. Легенда навіть приписує авторство проекту самому Хмельницькому, що додає храму особливого шарму. Так чи інакше, Іллінська церква стала невід’ємною частиною історії Суботова, відображаючи його злети й падіння.
Архітектурна перлина: між бароко та фортецею
Іллінська церква вражає своєю архітектурою, що гармонійно поєднує естетику раннього українського бароко з практичністю оборонної споруди. Побудована з каменю та цегли, вона має довжину 23 метри, ширину 14,08 метра та висоту стін 7,35 метра. Її однонефна структура з шестистінним презбітерієм і двосхилим дахом виглядає водночас велично і стримано. Західний фасад прикрашений фігурним фронтоном із сонечками на постаментах, що додає споруді ренесансного шарму.
Особливу увагу привертають товсті стіни храму — до 2 метрів завтовшки, а також бійниці на другому ярусі та в наріжних пілястрах. Ці елементи свідчать про те, що церква проектувалася не лише як культова споруда, а й як укріплення, здатне витримати напад ворога. Історик Іван Крип’якевич припускав, що для її зведення використали камінь із зруйнованої біля Суботова татарської мечеті.
Внутрішнє планування також вражає: хід на хори захований у товщі західної стіни, а вікна розташовані в глибоких амбразурах, що забезпечувало захист і водночас пропускало світло. Портал входу, оформлений із вишуканою простотою, контрастує з масивністю споруди, створюючи унікальний архітектурний ансамбль. Церква в Суботові стала прикладом того, як козацька естетика могла поєднувати красу з функціональністю.
Таємниці усипальниці: загадка поховань Хмельницьких
Іллінська церква замислювалася як місце вічного спочинку Богдана Хмельницького та його родини. Імовірно, у 1653 році тут поховали його сина Тимоша, який загинув під час облоги Сучави. А в 1657 році в гробниці спочив і сам гетьман. Проте доля цих поховань оповита таємницею. У 1664 році польські війська під командуванням коронного гетьмана Стефана Чарнецького увірвалися до Суботова. Згідно з літописом Григорія Граб’янки, вони осквернили гробницю Богдана Хмельницького та викрали його тіло, залишивши сам храм недоторканим. Однак ця версія залишається єдиним свідченням такого вчинку, адже жоден інший документ того часу не підтверджує ці події. Історики схиляються до думки, що козаки, передбачаючи небезпеку, могли таємно перепоховати останки гетьмана в іншому, більш захищеному місці, щоб уберегти їх від наруги. Ця загадка лише поглиблює містичну ауру, що оточує церкву та її історію.
Загадка поховання Хмельницького століттями хвилювала істориків. У 2019 році георадарні дослідження виявили під церквою склеп із вхідним колодязем розміром 3×1,3 метра, викладеним цеглою. Чи є це справжнім місцем поховання Хмельницького, досі невідомо, адже розкопки ще не завершені. Раніші реставрації, зокрема в 1970-х роках, також не виявили останків під символічним надгробком, зате показали сліди неодноразового перекопування.
Від занепаду до відродження: шлях через століття
Історія Іллінської церкви — це не лише розквіт козацької доби, а й боротьба за виживання в пізніші часи. У XVIII столітті храм утратив своє значення, залишившись без належного догляду та навіть огорожі. До 1820 року його стан погіршився настільки, що церква перетворилася на скромну цвинтарну капличку.
Проте навіть у ці темні часи вона не втратила своєї історичної ваги, привертаючи увагу тих, хто шукав сліди козацької слави. У 1845 році до Суботова прибула експедиція Київської археографічної комісії, серед учасників якої був молодий Тарас Шевченко. Захоплений величчю та трагізмом цього місця, він створив акварелі «Богданові руїни в Суботові», «Богданова церква в Суботові» та «Кам’яні хрести в Суботові», а також написав проникливий вірш «Стоїть в селі Суботові», увічнивши храм у мистецтві.
У середині XIX століття церква опинилася під загрозою повного знищення: у 1850-х роках її планували розібрати на будматеріали. Та завдяки наполегливості священика Романа Орловського храм вдалося врятувати. Саме його клопотання стали поштовхом до першої масштабної реставрації, що розпочалася в 1860-х роках. Роботи очолив професор Київської духовної академії Теофан Лебединцев — відомий знавець старожитностей, який дбайливо підійшов до відновлення споруди. У 1862–1869 роках було зведено дзвіницю та галерею, що з’єднувала її з церквою, а в 1869 році храм освятили, повернувши йому статус парафіяльного центру. На знак пошани до Богдана Хмельницького за ініціативою Орловського встановили мідну табличку з написом «Здесь было погребено тело Богдана Хмельницького», яка збереглася під час реставрації 1880-х років і досі прикрашає стіну біля входу.
XX століття принесло нові випробування. У 1929–1942 та 1961–1990 роках радянська влада закрила церкву для богослужінь, перетворивши її спочатку на сільський клуб, а згодом на склад. Лише після Другої світової війни храм почав відроджуватися: у 1953 році експедиція Інституту історії і теорії архітектури під керівництвом Григорія Логвина провела перші наукові дослідження, а в 1954 році архітектор Ісроель Шмульсон встановив символічний гранітний надгробок гетьмана.
У 1970-х роках реставрація під керівництвом Сергія Кілессо повернула церкві первісний вигляд, прибравши галерею до дзвіниці, а в 1990 році храм нарешті повернули вірянам. Тоді ж відновили іконостас за зразком 1888 року, створений різьбярем Іваном Фізером за проєктом Кілессо.
Сьогодні Іллінська церква — це не лише діючий храм, а й частина національного заповідника «Чигирин». Її зображення на п’ятигривневій купюрі, введеній в обіг у 1996 році, підкреслює її значення як національного символу. Храм у Суботові став місцем, де перетинаються історія, культура та духовність, нагадуючи про велич козацької України.
Спадщина, що живе в камені
Іллінська церква в Суботові — це більше, ніж архітектурна пам’ятка. Це місце, де оживає історія Богдана Хмельницького, його боротьби та мрій про вільну Україну. Від палацових валів до таємничих склепів, від барокових фронтонів до символічного надгробка — кожен камінь цього храму розповідає свою історію. Переживши війни, занепад і відродження, церква стала уособленням стійкості українського духу. Сьогодні вона не лише приваблює відвідувачів, а й надихає нас пам’ятати про корені нашої державності, зберігаючи таємниці, які, можливо, ще чекають на своє розкриття.
