Палац Потьомкіна у Дніпрі: архітектурна перлина міста крізь століття
У самому серці Дніпра, де правобережжя міста омиває величний Дніпро, височіє одна з найстаріших і найвизначніших пам’яток архітектури України — Потьомкінський палац. Ця будівля, зведена наприкінці XVIII століття за наказом князя Григорія Потьомкіна-Таврійського, пережила століття змін, воєн і реконструкцій, щоб сьогодні стати Палацом культури студентів Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара. Історія будівлі — це не лише хроніка архітектурного шедевру, а й відображення духу часу, амбіцій великих постатей і прагнень поколінь. Розташована в центральному парку імені Тараса Шевченка, ця споруда є не тільки пам’яткою національного значення, а й живим символом культурного та історичного багатства міста.
Потьомкінський палац — це більше, ніж просто будівля. Це місце, де переплелися велич класицизму, романтика легенд і практичність сучасного використання. Від князівських садів до студентських концертів, від підземних ходів до музейних експозицій — палац уособлює багатогранність історії Катеринослава, а нині Дніпра. У цій статті ми зануримося в його минуле, дослідимо архітектурні особливості, а також дізнаємося, як ця споруда стала осередком молодіжної культури.
Історія створення палацу
Потьомкінський палац з’явився на світ завдяки амбітним планам князя Григорія Потьомкіна, який прагнув вразити імператрицю Катерину II під час її подорожі південними землями Російської імперії у 1787 році. Ця поїздка мала продемонструвати успіхи в освоєнні приєднаних територій, і Потьомкін доклав усіх зусиль, щоб Катеринослав — майбутній Дніпро — став перлиною його досягнень. Саме тоді, коли імператриця поклала перший камінь у фундамент Преображенського собору, почалося будівництво палацу намісника краю — резиденції, яка мала підкреслити велич і статус міста.
Проєкт палацу розробив видатний архітектор Іван Єгорович Старов, автор першого генерального плану Катеринослава. Будівництво велося під наглядом М. Ф. Козакова з 1787 по 1790 роки. На місці, де раніше стояв скромний дерев’яний павільйон, за три роки виріс величний палац, що гармонійно вписався в архітектурну композицію міста. Його розташування — навпроти Монастирського острова — додавало споруді мальовничості, а зв’язок із головною площею та собором підкреслював її домінантну роль у формуванні вигляду молодого Катеринослава.
Цікаво, що земля, на якій звели палац, колись належала відставному запорізькому осавулу Лазарю Глобі. Потьомкін викупив у нього землю, щоб реалізувати свій задум, а Глоба переїхав нижче, заснувавши там парк, який нині носить його ім’я. Так палац став не лише архітектурним, а й історичним містком між козацьким минулим та імперським майбутнім регіону.
Архітектура, що вражає: класицизм у деталях
Потьомкінський палац є яскравим прикладом класицизму — стилю, що панував у Європі XVIII століття. Іван Старов створив споруду, яка вражала простотою форм і водночас величчю пропорцій. Палац складається з трьох частин: центрального корпусу з великою залою та двома меншими, а також бічних крил із лоджіями, колонадами та галереями. Головний фасад прикрашає шестиколонний портик із фронтоном, що додає будівлі урочистості. Довжина головного фасаду — близько 121 метра — робить палац однією з наймасштабніших споруд свого часу в регіоні.
Внутрішнє оздоблення палацу вражало не менше: центральна зала була настільки просторою, що, за переказами, могла вмістити цілий полк кінноти. Бічні крила призначалися для спалень і побутових приміщень, а перед палацом довгий час красувався фонтан, який доповнював його величний вигляд. Дослідник М. Лошкарьов вбачав у плані будівлі символіку орла, що летить у напрямку Херсона — міста, заснованого роком пізніше за Катеринослав. Ця інтерпретація додає палацу містичності, поєднуючи його архітектуру з ширшим історичним контекстом.
Навколо палацу Потьомкін мріяв створити сад в англійському стилі — з екзотичними рослинами, оранжереями та квітниками. Цей задум було втілено: ананасові та лаврові оранжереї стали окрасою парку, а в 1887 році, під час святкування століття Катеринослава, сад ожив оркестром і феєрверками.
Потьомкінський палац оповитий легендами, які додають йому загадковості. Одна з найвідоміших оповідає про підземний хід, що нібито вів із підвалу палацу до берега Дніпра. Кажуть, що він був настільки просторим, що людина могла пересуватися ним у повний зріст. Чи існував цей хід насправді, досі не доведено, але ця історія живе в уяві місцевих жителів і туристів, додаючи палацу ауру таємничості.
З попелу до нового життя: доля палацу у XIX–XX століттях
Існує думка, що Григорій Потьомкін так і не ступив на поріг своєї величної резиденції. Після його передчасної смерті у 1791 році споруда, задумана як символ могутності та прогресу, залишилася сиротою, повільно занурюючись у забуття. Протягом кількох десятиліть палац стояв покинутим, піддаючись руйнівному впливу часу та природи, що лише погіршувало його стан і віддаляло від первісної слави.
До 1830-х років його стан став критичним: дах обвалився, колони руйнувалися, а внутрішнє оздоблення зникло. Будівля, яка мала стати осередком розкоші, перетворилася на тінь самої себе, і її майбутнє висіло на волосині. Усе змінилося, коли імператор Микола I передав будівлю місцевому дворянству. Реконструкція оживила палац: відремонтовані стіни знову засяяли, територію навколо впорядкували, а внутрішні зали наповнилися гомоном світських подій. Тут почали проводити пишні бали, на яких збиралася місцева еліта, та дворянські збори, що вирішували важливі питання краю. Крім того, у палаці розмістилися канцелярії губернських і повітових очільників дворянства, що додало йому адміністративного значення.
Нова сторінка в історії палацу була пов’язана з ім’ям мецената й промисловця Олександра Миколайовича Поля, який побачив у споруді не лише місце для розваг, а й осередок культури. Завдяки його фінансовій підтримці в палаці з’явився перший музей Катеринослава, присвячений старожитностям. Цей заклад став справжньою скарбницею місцевої історії, зберігаючи артефакти, що розповідали про минуле краю.
Під час воєн XIX–XX століть палац неодноразово змінював призначення: у Кримську та Першу світову війни він був шпиталем, у російсько-японську — майстернею для пошиття одягу.
У 1918 році Потьомкінський палац перетворився на перший навчальний корпус щойно заснованого Катеринославського університету, а урочисте відкриття цього закладу прикрасила своєю присутністю відома актриса німого кіно Віра Холодна.
Найтрагічнішим випробуванням стала Друга світова війна, коли палац майже повністю згорів, залишивши лише стіни та колони.
Відродження для молоді: Палац студентів
Друга половина XX століття стала новим етапом у долі Потьомкінського палацу, коли після десятиліть випробувань і руйнувань він отримав шанс на відродження. У 1952 році, зруйнований Другою світовою війною, палац піднявся з попелу завдяки зусиллям архітекторів А. Б. Баранського, С. П. Глушкова та інженера А. А. Мучника. Особливу роль у його відбудові відіграла молодь — студенти, об’єднані в спеціальні будівельні загони, які вкладали свою енергію й ентузіазм у відновлення цієї історичної споруди. Так палац, що колись був резиденцією князя, перетворився на перший у державі міжвузівський Палац культури студентів, символізуючи зв’язок між минулим і майбутнім.
У 1961 році палацу присвоїли ім’я Юрія Гагаріна — першого космонавта Землі, що додало йому символічного значення як місця, що надихає молодь на великі звершення.
Проте час знову випробував палац на міцність. У 1985 році будівлю закрили на масштабну реконструкцію, що тривала сім років під керівництвом головного архітектора І. К. Трикоза. Причиною стали не лише зношеність споруди, а й небезпека руйнування через осідання ґрунту. Незважаючи на ремонт, творчі колективи не припиняли роботи, продовжуючи виступати на інших майданчиках. Реставрація вимагала ретельного відновлення архітектурно-ліпного декору фасадів і приміщень, щоб повернути палацу його історичний вигляд. Цей процес став справжнім викликом, адже економічні труднощі кінця 1980-х років ускладнювали фінансування.
У 1990 році обласна рада профспілок, не маючи змоги самотужки завершити роботи, звернулася по допомогу до вишів міста. На заклик відгукнувся Дніпропетровський державний університет, який об’єднав зусилля ректорату, профкому та місцевої влади, щоб довести справу до кінця. Реконструкція стала всесоюзним проєктом: 16 міст колишнього СРСР долучилися до відновлення, поставляючи матеріали й фахівців. Люстри, виготовлені за ескізами XIX століття, приїхали з Ленінградського кришталевого заводу, паркет клали майстри з Івано-Франківська, а мармур — зі Львова та Москви.
Після завершення робіт у 1993 році оновлений Палац студентів знову гостинно відчинив двері. Його внесли до списку пам’яток архітектури України, визнавши важливим елементом архітектурного ансамблю міста.
Палац студентів: живе серце культури
Сьогодні Потьомкінський палац — це не просто пам’ятка, а центр студентського життя. У його залах проходять концерти, театральні вистави, лекції та фестивалі. Актова зала на 500 місць, фойє, клубні приміщення та навіть кінотеатр на цокольному поверсі створюють простір для творчості.
З 1997 року тут працює галерея "Гетьмани України", а з 2005 — Музей Дніпровського національного університету. У 2010 році стелю палацу прикрасили розписи на тему "Пори року", виконані студентами факультету мистецтвознавства.
З 2014 року палац пропонує театралізовані екскурсії, які знайомлять відвідувачів із його багатою історією.
Щороку палац долучається до міжнародних акцій, як-от „Ніч музеїв”, і залишається місцем, де народжуються нові таланти. Він об’єднує студентів і викладачів, зберігаючи дух минулого й водночас дивлячись у майбутнє.
Жива спадщина Дніпра
Потьомкінський палац у Дніпрі — це не просто архітектурна пам’ятка, а символ стійкості, краси й невпинного розвитку. Від князівських амбіцій XVIII століття до студентських мрій XXI століття, він пройшов шлях від занепаду до відродження, зберігаючи свою унікальність. Сьогодні палац не лише прикрашає парк імені Шевченка, а й надихає тисячі молодих людей, які знаходять у його стінах простір для творчості, навчання та самовираження.
Його історія вчить нас цінувати спадщину, що пережила війни, революції та час. Потьомкінський палац — це місце, де минуле зустрічається з сьогоденням, а легенди оживають у реальності. Він залишиться в серці Дніпра як свідок епох і джерело натхнення для нових поколінь.
