Данило Апостол: останній виборний гетьман і його спадщина
Данило Апостол — одна з найяскравіших постатей української історії XVIII століття, гетьман Лівобережної України (1727–1734), який за короткий час правління зумів зберегти автономію Гетьманщини, впорядкувати судову та фінансову системи, а також зменшити вплив російської адміністрації. Народжений у козацько-старшинському роді з молдовськими коренями, він поєднував у собі талант полководця, дипломата й реформатора. Його життя — це історія боротьби, відданості своїй землі та невтомної праці заради її процвітання. Від Азовських походів до судових реформ, від втрати ока в бою до створення першого бюджету Гетьманщини — біографія Апостола сповнена подій, що вражають. У цій статті ми розкриємо ключові моменти його життя, цікаві факти та спадщину, яку він залишив для нащадків.
Від Миргородського полковника до гетьмана: шлях Данила Апостола
Данило Апостол походив із відомого козацько-старшинського роду Апостолів, який майже 80 років очолював Миргородський полк. Народився він 14 грудня 1654 року у Великих Сорочинцях у родині Павла Апостола, ротмістра надвірної хоругви Яреми Вишневецького, який згодом приєднався до козацького Гетьманату. У 1682 році батько передав йому полковництво в Миргороді, яке Данило обіймав 45 років.
Цікавий факт: рід Апостолів мав молдовське боярське походження, що додавало Данилу особливого статусу серед козацької еліти.
Данило Апостол прославився як видатний полководець. Він брав участь в Азовських походах, захопленні фортець Кизи-Кермен і Очаків, а також у Північній війні. У 1696 році здобув перемогу над кримським ханом Селімом І на річці Ворскла.
Цікавий факт: його військові звитяги стали легендою, а панегірик Пилипа Орлика "Прогностик щасливий" зберігся як свідчення його слави.
У 1701 році Апостол став наказним гетьманом і відзначився в боях у Ліфляндії та Еретвері. У 1704 році за наказом Петра І очолив тритисячне козацьке військо для підтримки польського короля Августа ІІ. У 1708 році приєднався до Івана Мазепи та шведів, але швидко повернувся на бік московського царя, зберігши свої посади та маєтки.
Цікавий факт: його політична гнучкість дозволила уникнути репресій після переходу Мазепи до шведів.
У 1722 році Апостол брав участь у Дербентському поході на Кавказ, де, ймовірно, втратив праве око. У 1723 році разом із Павлом Полуботком розробив Коломацькі петиції, за що у 1724 році був заарештований і ув’язнений у Петропавлівській фортеці. Звільнили його лише після смерті Петра І.
Цікавий факт: існує версія, що око він втратив не в Дербентському поході, а під Варшавою у 1705 році чи під час кримських низових походів.
1 жовтня 1727 року у віці 73 років Данило Апостол був обраний гетьманом у Глухові. Він домігся від царя Петра ІІ "Рішительних пунктів" — своєрідної конституції Гетьманщини, що розширила її автономію. Апостол реформував судову систему, заснував казначейство, зменшив кількість російських представників в адміністрації та підпорядкував Київ гетьманській владі.
Цікавий факт: він став останнім виборним гетьманом Лівобережної України, завершивши епоху козацької демократії.
Гетьман упорядкував фінанси, створивши бюджет у 144 тисячі рублів, підтвердив Магдебургське право, провів ревізію маєтків і обмежив присутність російських військ до шести полків. Він також допоміг повернути з Туреччини понад 7 тисяч запорожців, які заснували Нову Січ у 1734 році.
Цікавий факт: заборона росіянам купувати землі в Україні стала одним із його ключових кроків для захисту національних інтересів.
Апостол підтримував будівництво Української лінії — системи укріплень проти татарських набігів. У 1731 році імператриця Анна Іоанівна нагородила його орденом Олександра Невського. У 1733 році після інсульту він продовжував керувати державою (попри параліч лівої частини тіла) аж до смерті 28 січня 1734 року.
Цікавий факт: його усипальницею стала Спасо-Преображенська церква у Великих Сорочинцях, збудована за власні кошти.
Цікаві факти про гетьмана Данила Апостола
- Молдовське коріння. Рід Апостолів походив із молдовських бояр, що робило Данила представником не лише козацької, а й європейської еліти.
- Втрата ока. Існує кілька версій — від Дербентського походу до кримських набігів чи бою під Варшавою, але точна причина залишається загадкою.
- Колекціонер. Апостол захоплювався збиранням золотих і срібних речей, зокрема масивного посуду, що відображало його статус і смак.
- Сімейні зв’язки. Через шлюби своїх дев’ятьох дітей (трьох синів і шістьох дочок) він поріднився з родами Скоропадських, Кочубеїв та іншими знатними сім’ями.
- Меценат. Фінансував будівництво дзвіниці Видубицького монастиря в Києві та Спасо-Преображенської церкви в Сорочинцях. Був відомим дарувальником для монастирів — від земельних володінь до коштовних літургійних предметів.
- Пенсія для вдови. Після його смерті царський уряд призначив дружині Уляні щорічну пенсію в 3 тисячі рублів — рідкісний випадок такого визнання.
- Спадщина декабристів. У 1801 році Михайло Данилович Апостол, останній представник роду по чоловічій лінії, отримав дозвіл імператора передати своє прізвище та маєтки двоюрідному брату Івану Матвійовичу Муравйову, який став Муравйовим-Апостолом. З цього роду вийшли відомі декабристи Сергій, Іполит і Матвій Муравйови-Апостоли.
Данило Апостол увійшов в історію як гетьман-реформатор, чий внесок у розбудову Гетьманщини важко переоцінити. За сім років правління він залишив по собі спадщину, яка збережена в історії — від судових реформ до повернення запорожців і створення Нової Січі. Його життя, сповнене битв, політичних маневрів і відданості своїй землі, стало символом боротьби за українську державність у складні часи.
Сьогодні ім’я Апостола носить 44-а окрема артилерійська бригада ЗСУ, а пам’ятник у Великих Сорочинцях нагадує про його велич. Данило Апостол — це не лише історична постать, а й приклад лідера, який навіть у похилому віці та після тяжких випробувань не припиняв працювати для блага свого народу.
