Коштовне намисто Розанди Лупул: історія зниклої прикраси

Життя молдавської княжни Розанди Лупул — невістки гетьмана Богдана Хмельницького — оповите безліччю таємниць. Її доля була тісно переплетена з політичними інтригами та військовими подіями XVII століття. Одним із загадкових артефактів, пов'язаних з її ім'ям, є розкішне намисто, яке, за переказами, належало княжні. Ця коштовність стала не тільки символом її багатства та статусу, але й об'єктом історичних досліджень та легенд. Чи зникла ця коштовність назавжди, чи її можна знайти серед музейних або приватних колекцій? Ця історія — пошук відповідей на питання, які хвилюють дослідників уже кілька століть.

Принцеса, що підкорила серця європейських монархів

Розанда Лупул, донька молдавського господаря Василя Лупула, була однією з найяскравіших постатей свого часу. Її життя, сповнене політичних інтриг, кохання і трагедій, стало відображенням буремної епохи XVII століття.

Народжена у багатій та впливовій родині, Розанда з дитинства була оточена розкішшю та увагою. Її врода й освіченість привертали увагу багатьох європейських монархів. Проте доля Розанди була вирішена, коли вона стала дружиною Тимоша Хмельницького, сина українського гетьмана Богдана Хмельницького.

Цей шлюб мав зміцнити союз між Україною та Молдовою, проте щастя молодого подружжя тривало недовго. 12 вересня 1653-го під час облоги фортеці Сучава, що на півночі сучасної Румунії, Тимош Хмельницький отримав смертельну рану і загинув. Після смерті чоловіка Розанда залишилася самотньою і беззахисною у вирі буремних політичних подій того часу.

Коштовний оберіг княжни

За однією з легенд, перед поверненням до Молдови після перебування у Стамбулі в ролі заручниці Розанда отримала розкішне намисто з рук Ахмеда Кюпрюлю, великого візира Османської імперії. Намисто було справжнім витвором мистецтва, створеним східними майстрами, з дорогоцінним камінням та символічними елементами.

Воно мало не лише матеріальну, а й сакральну цінність. Ця коштовність стала для Розанди не тільки прикрасою, але й оберегом, який мав захищати княжну від нещасть. Вона ніколи не розлучалася з намистом, вважаючи його своїм талісманом.

Загадкове вбивство та зникнення скарбів

Після смерті Тимоша Розанда, ймовірно, залишилася в Україні і проживала у Рашкові на Поділлі. Хоча місцеві жителі ставилися до неї з підозрою, вважаючи її винною в останніх невдачах, вони не наважувалися виявляти неповагу до невістки гетьмана. Чутки про скарби Лупула, які нібито були сховані у Розанди, також відігравали свою роль. Підозрювали, що княжна встигла врятувати частину батьківського багатства, а також отримала чималий спадок від чоловіка.

Тиха та покірна Розанда не давала приводів для звинувачень. Повага з боку свекра також захищала її від нападок. Згодом про вдову гетьманича забули, що її дуже тішило. Розанда оселилася в Рашківському палаці, який був добре укріплений для захисту від грабіжників. Проте навіть міцні стіни не змогли захистити її від трагедії.

За свідченням козацького літописця Самійла Величка, у 1666 році на маєток Розанди напав козацький отаман Дрозденко, який займався розбоєм. Княжну катували, а потім вбили за те, що вона відмовилася поділитися своїми багатствами. Навіть під тортурами Розанда не зізналася, де заховані її коштовності. За легендою, останніми її словами були: "Краще нехай мої коштовності залишаться землі, ніж потраплять у руки ворогів". Відтоді слід намиста губиться.

Знахідка Костомарова

Однак намисто не зникло безслідно. Відомо, що на початку XVIII століття козацький полковник Семен Палій передав у дар Спаському храму міста Біла Церква намисто, оздоблене коштовним камінням, яке колись належало Розанді Лупул. Обставини, за якими ця цінна прикраса опинилася у Палія, залишаються невідомими та лише породжують безліч припущень. Намисто стало частиною оздоблення ікони. Там воно зберігалося кілька століть.

Семен Палій (справжнє прізвище – Гурко) – знаковий козацький полковник, чия діяльність припала на другу половину XVII – початок XVIII століть. Він був одним із лідерів відновлення козацького життя на Правобережжі Дніпра після руйнівного періоду Руїни. Палій відзначився активною участю у військових кампаніях проти Османської імперії та Кримського ханства, зокрема у 1683 році очолював козацький загін, що вирушив на допомогу Відню. За свою хоробрість та лідерські якості він здобув широке визнання серед козацтва. Крім військової діяльності, Палій також відомий тим, що у 1709 році брав участь у Полтавській битві на боці російських військ. Його постать оповита легендами та оспівана у думах і піснях, а Тарас Шевченко та Левко Боровиковський увічнили його образ у своїх творах.

У 1887 році історик Микола Костомаров, досліджуючи церковні архіви, звернув увагу на коштовне намисто, що прикрашало одну з ікон Спаської церкви у Білій Церкві. З опису церковного майна, датованого 1740 роком, він з'ясував історію потрапляння прикраси до храму. Ця знахідка надихнула його на написання статті, яку він невдовзі опублікував у журналі "Киевская старина". До статті Костомаров додав гравюру із зображенням намиста Розанди, що дало змогу історикам та дослідникам уявити, як виглядала ця коштовність, що колись належала одній з найвродливіших жінок Східної Європи.

Опис намиста

Намисто Розанди виконане в традиціях східного ювелірного мистецтва і складається із ланцюгів, між якими на кільцях закріплено два круглі медальйони і велику підвіску у формі місячного серпа, поверненого догори. До цієї "лунниці" на ланцюжку підвішена ажурна розетка з ромбоподібним каменем у центрі. "Лунниця" і медальйони також прикрашені овальними і ромбоподібними каменями.

Доля коштовності

Намисто Розанди Лупул, що колись зберігалося у Спаській церкві Білої Церкви, згодом було передано на зберігання до Білоцерківського краєзнавчого музею. За радянської влади, у 1930-х роках, коли цінності масово вилучалися з музеїв для продажу за кордон, намисто Розанди Лупул також не уникло цієї долі.

Перед вилученням з музею його було оцінено у значну на той час суму – 10 тисяч карбованців. Після оцінки намисто було передано до фінвідділу, де готувалося до продажу за кордон. На жаль, відтоді слід цієї коштовності губиться, її подальша доля залишається невідомою. Історики припускають, що коштовність могла потрапити за кордон або бути знищеною.

Історія намиста Розанди Лупул – це лише одна з багатьох загадок, пов'язаних з її життям. Ця коштовність, як і сама княжна, стала символом епохи, коли перепліталися різні культури та політичні інтереси. Можливо, колись воно з’явиться знову, повернувши світові частинку таємниці княжни Розанди.