Там, за осінньою горою...
Там, за осінньою горою,
розкрились сонячні врата
Я крізь життя пройшла, мов промінь —
пора у сонце повертать.
Цей світ без мене проживе.
Хоча й не так, як жив зі мною.
Назад до себе не позве
мене майбутньою весною.
Все, що було колись — пішло.
Все, що цвіло колись — відквітло.
І золоте моє тепло
просіялось між пальців світу.
Осіннім полем перейти
під журавлиними ключами.
А там — хай повняться світи
моїм промовистим мовчанням...
