15.04.2019

Стилістичні функції емоціонального перерахування в публіцистиці Курта Тухольського

Т. О. Буйницька

Твори прогресивного німецького письменника Курта Тухольського постійно привертають увагу дослідників. І не лише тому, що вони відзначаються «легким» стилем, проникнуті гумором та іронією. Його твори завжди політично спрямовані, агітаційно загострені, тому що їх автор, видатний публіцист і поет-сатирик, вважав себе покликаним пробуджувати совість німців. Поставивши свою публіцистику на службу класовій боротьбі пролетаріату, Тухольський спрямував жало сатири проти німецької буржуазної держави, мілітаризму, проти підготовки нової війни, фашизму, короткозорості німецького міщанина. […]

Публіцистика К. Тухольського не раз була предметом літературознавчого дослідження, в меншій мірі цікавилися його стилем. Лише в роботі Б. С. Лембрикової та в дисертації Т. В. Гордієнко стилістична майстерність письменника одержала більш глибоке висвітлення. Однак до цього часу немає детального дослідження мовностилістичних засобів та прийомів творчості цього видатного публіциста-сатирика.

Наша робота є спробою проаналізувати стилістичні функції художнього прийому перерахування та його різноманітних видів, що широко використовуються К. Тухольським у його творчості.

Як відомо, в публіцистиці, де найбільш активно виявляється авторське ставлення до зображуваного й емоційний вплив на читача набуває першочергового значення, мовностилістичний засіб перерахування вживається дуже охоче через те, що він допомагає динамічно й ритмічно членувати розповідь. Крім того, нещільність синтаксичної будови цього засобу дозволяє письменникам по-різному варіювати та змінювати ланцюжок слів, сполучень або речень, виявляючи індивідуальним вибором понять найбільш емоційно своє ставлення до тих чи інших явищ та предметів.

В публіцистиці Курта Тухольського ми зустрічаємо два види перерахування: логічне та емоціональне. При логічному перерахуванні явища чи предмети звичайно подаються автором для зображення різноманітності об’єктивної дійсності та служать логічному унаочненню зображеного. Перерахування, яке має характер беземоційної констатації, не можна вважати ознакою стилю публіцистики Тухольського. Він ніколи не залишається байдужим та спокійним, тому його стиль завжди емоційно насичений, а його творчість, «схвильована, цинічна, жовчна, ніжна, поетична» , захоплює читача, бере у полон його душу й серце.

Для стилю письменника властиве емоціональне перерахування, яке є чи не одним із найбільш улюблених його прийомів. Воно надзвичайно відверто, а разом з тим і художньо виявляє авторську оцінку явищ, подій, відносин, дозволяючи легко змінювати стилістичні плани створених ланцюжків.

Компонентами рядів перерахування можуть бути окремі слова — різні частини мови, словосполучення або цілі речення. Перерахування, що складаються зі словосполучень, дуже часто є метафорами, які реалізуються у формі іменної генетивної конструкції. Оскільки метафоризація значення слова руйнує його традиційні семантичні зв’язки з іншими словами, метафоризоване слово постає перед нами у незвичному лексичному оточенні. Незважаючи на це, у генетивній конструкції метафора є семантично прозорою, вона легко сприймається навіть v відриві від контексту, не вимагаючи додаткових пояснень. Співвідношення основного й контекстуального значення цілком зрозуміле, тому сила художнього впливу метафори моментальна та ефективна. K. Tухольський нанизує метафори у перерахуванні для створення більш емоційної картини зображення, часто поєднуючи слова різних семантичних сфер.

Часто K. Тухольський підсилює іменники експресивними епітетами, які ще більш «прозоро» виявляють відношення автора до справи:

«Der einzige «Simplicissimus» hat damals... an all die deutschen Heiligtümer zu rühren gewagt: an den prügelnden Unteroffizier, an den stockfleckigen Bürokraten, an den Rohrstockpauker und an das Straßenmädchen, an den fett herzien Unternehmer und an den näselnden Offizier.

Повторення тут прийменника an ритмічно організує все речення та допомагає об’єднанню окремих елементів перерахування в єдине ціле.

Повторення сполучників, сполучних слів чи прийменників при перерахуванні виконує не лише об’єднувальну функцію, але й роздільну. Останнє стосується найбільше сполучників, які, повторюючись перед кожним елементом ланцюжка, немов виділяють його із загального ряду:

«Laßt nie wieder diese Burschen aufkommen, die euch gemartert haben, und peauäet und gedemütift und ku;oniert!»

«Es peht ia letzten Endes nicht um Paragraphen und Soldatenräte und um Verfügungen und Erlasse und Kompromisse und Vermittlungen».

Однаковими елементами, які входять до складу ланцюжка, можуть бути, крім сполучників та прийменників, займенники, частки, прикметники-означення, що відносяться до іменників:

«Aber freilich: die unvernünftigen Tiere haben keine Fahnen, keine Stahlhelme, keine Telephongenerale, keine Pfaffen, die zum Schlachtfest die Ware segnen, daß sie gut faule; keine Privatdozenten, die den Krieg sittlich fundieren, und keine Heldenmütter, die ihre Kinder für das Schußfeld eines M.-Q. aufziehen».

У цьому прикладі ми зустрічаємось із більш складною будовою перерахування, оскільки до окремих його компонентів письменник поставив підрядні речення, що допомагає йому більш детально показати той грунт, на якому виховується німецький мілітаризм.

Перерахування окремих речень, які не пов’язані сполучниками й створюють емоційну цілісність, виражену складносурядним реченням, Е. Різель називає «Treppensätze», тому що окремі речення тут — ніби щаблі однієї драбини. Такі синтаксичні будови К. Тухольський використовує і для розкриття основної теми — боротьби проти мілітаризму та імперіалізму Німеччини:

«Ungestört smgen сне Ainaergärtnermnen ihr: «Ja, mit Herz und Hand...»; ungestört lehren wildgewordene Oberlehrer ehrwürdige Geschichtslügen; ungestört toten Justiz und Universität. Vom Kapital zu schweigen».

Паралелізм конструкції, до якого звертається автор, повторюючи анафорично слово ungestört, служить не лише ритмічній організації уривка, але й фоном для емфатичного виділення цього слова, на яке звертається увага читача.

Крім різних видів словесних та синтаксичних повторів та паралелізмів, Курт Тухольський при перерахуванні користується ще й іншими видами емфатичного підсилення вислову. Так, нерідко він вживає алітерацію, тобто повтор звуків, як додатковий емоційний вплив на читача. Хоч окремі звуки не несуть у собі власного емоціонального значення, однак їх повторення створює додатковий музично-мелодійний ефект, що привертає увагу читача до тієї думки, яку висловлює автор:

«Wir sollten gewiß nicht den scheußlichen unter den französischen Kriegskarikaturen nacheifern, aber welche Kraft lag in denen, welche elementare Wut, welcher Wurf und welche Wirkung!»;

«Sie haben nicht nur das größere Maul, die dickeren Magenwände, die besseren Muskeln, die niedrigere und frechere Stirn, sie haben mehr Lebenskraft»;

«Sie hätten ihn zerrissen, wenn sie ihn bekommen hätten — mit ihren Zähnen zerknirscht, zermalmt, zunichte gemacht».

В ланцюжку перерахування часто зустрічаються синоніми та антоніми, за допомогою яких автору вдається художньо передати найтонші відтінки почуттів, думок та ідей. Так, у гумористичній новелі «Жінки чванливі. Чоловіки? Ніколи!» К. Тухольський дотепно використовує синоніми до слова дивитися (sehen):

«...Und sie stierte, starrte, glotzte, äugte gerade auf des Mannes gespiegelten Bauch».

У короткому репортажі «Невеличка подія», де письменник, описуючи страту двох сербських солдатів у 1914 р., показує, як дичавіють на війні люди, що в буденному житті були звичайними працьовитими робітниками, він використовує у перерахуванні антонімічні пари для зображення 80 солдатів, що забажали взяти участь у розстрілі:

«Achtzig — darunter waren Verheiratete und Ledige, Stille und Freche, Kräitige und Schlappe — sonst brave Leute, die keinem etwas zuleide taten...».

На відміну від попередніх прикладів, у цьому реченні ми зустрічаємось з особливою будовою перерахування, яке завершується резюме, що підсумовує думку, за термінологією Е. Різель, «Anhäufung mit Schlußzusammeniassung».

Характеризуючи інтелігентів-буржуа, К. Тухольський користується подібним прийомом, причому саме у кінцевому висновку він висловлює свою особисту думку:

«Die Gefahr steckt vielmehr darin, daß in der allgemeinen Beruhigung ein ordentlicher, glatter Nationalismus, ein sauber rasierter Kapitalismus, eine fein gebügelte Unterdrückung der Arbeiter überall zu spüren ist — also auch in den Kreisen der bürgerlichen Intellektuellen».

Особливим видом перерахування є градація, коли члени ланцюжка «нанизуються з усе зростаючим чи спадаючим значенням, або коли наявний поступовий перехід від одного до другого, від нижчого до вищого чи навпаки». Цей стилістичний прийом особливо часто використовується ораторами, публіцистами, тому що вже за своєю будовою він привертає до себе увагу, підвищує емоційність висловлювання. Градація поділяється на два види: клімакс — піднесення (steigende Aufzählung) та антиклімакс — спуск (fallende Aufzählung). Градація може утворюватись лексичними та синтаксичними засобами. Кількість її компонентів може бути різною, але, на думку дослідників, найбільш типовою будовою є тричленна градація. Занадто довгі перерахування втрачають свою ефективність.

К. Тухольський найчастіше вживає прийом клімаксу в своїх репортажах, що спрямовані на викриття мілітаристської Німеччини. Так, у репортажі «Наша воєнщина» він з обуренням говорить про те, у що перетворилися німці при мілітаристському режимі:

«Aber nie wird sonnenklar zu beweisen sein, was mit so viel Feigheit, mit so viel raffinierter Brutalität, mit so viel Macht ausgefressen wurde».

У цій градації слова Feigheit, Brutalität, Macht з першого погляду не видаються зростаючими за силою емоції та напруження, але така природа градації, що розташування її компонентів підказує читачеві більшу важливість наступного компонента. Власне, розташування окремих елементів градації виявляє відношення письменника до певних явищ чи предметів дійсності. І коли Тухольський говорить: «Wir Deutschen zerfallen in drei Klassen: die Untertanen — die haben bisher geherrscht; die Geistigen — die haben sich bisher beherrschen lassen; die Indifferenten — die haben gar nichts getan und sind an allem Elend schuld», то тут ми маємо справу зі зростаючим перерахуванням, яке відбиває точку зору автора, його світосприймання. Часто градація створюється граматичними засобами: вживанням дієслова в трьох часових формах або прикметником у трьох ступенях порівняння. В цьому випадку письменник ще більше концентрує увагу читача на певних фактах дійсності, підкреслює своє позитивне або негативне ставлення до них:

«...Sie hatten sich damit begnügt, bestenfalls einen allgemeinen, gemäßigten Protest gegen den Krieg loszulassen; niemals aber gegen den, den ihr sogenanntes Vaterland geführt hat, grade führt, führen wіrd;

«...Goethe war ein großer Deutscher. Zeppelin war der größte Deutsche. Hitler ist überhaupt der allergrößte Deutshe». В останньому прикладі, взятому з фейлетону «Гітлер і Гете», де К. Тухольський за допомогою пародії на шкільний твір викриває фашизм у Німеччині, навмисно «наївна» градація дозволяє автору відтворити примітивні погляди учня, які прищеплювалися йому в школі тих часів.

Часто письменник подає перерахування у спадаючому щодо інтонації та змісту порядку (антиклімаксі). Так, у нарисі «Ввечері після шостої» Тухольський розповідає, як «маленькі люди» після роботи при зустрічі висловлюють свої турботи і співчувають один одному: «...Und auf den Wegen gehen die eingeklammerten Liebespaare und töten Chefs, vernichten den Konkurrenten, treffen die Feindin mitten ins falsche Herz».

Тут спадаюче перерахування використовується автором для створення гумористичного ефекту.

Крім різноманітних видів перерахувань, елементи яких перебувають на логічному рівні, у публіцистиці Тухольського ми зустрічаємось із «комічним», або «сатиричним» перерахуванням, коли гумористичний чи сатиричний ефект досягається алогічністю однакової синтаксичної будови і невідповідністю їй семантичного змісту. В такому випадку в ланцюжку перерахування поряд стоять явища чи поняття, що звичайно перебувають на різних понятійних площинах, належать до різних семантичних сфер. Таке алогічне поєднання служить автору для сатиричної характеристики явища або предмета. Сатиричне перерахування має ще допоміжну стилістичну функцію — дискредитацію в контексті зовнішньо позитивних понять шляхом включення їх в один смисловий ряд зі словами контрастного або зниженого плану.

Цей прийом відомий у німецькій літературі давно, Ф. Маркус, дослідник стилю Г. Гейне, говорить, що поет залюбки поєднував у одному ряді значне й дрібне, високе й смішне, і власне він надав цьому прийому сатиричного загострення n. К Тухольський продовжив класичну традицію, надавши цьому прийомові . нового змісту. Описуючи карикатури відомого прогресивного німецького художника Георга Гросса, письменник говорить, що митець надзвичайно влучно зображав усі верстви мілітаристської і бюрократичної Німеччини, а серед них — так званих демократів:

«...Demokraten mit Pelerine, Umhängebart, Schlapphut, Regenschirm und der jeweils nötigen Überzeugung...». Слово переконання, поставлене в один ряд зі словами іншої семантичної сфери, поряд зі словом парасолька, дискредитується, виразно характеризуючи «переконання цих демократів». Цікаве алогічне перерахування, в якому письменник використовує різні значення слова das Loch і створює глибокий підтекст, знаходимо в його публіцистичному творі, написаному на початку 30-х років, коли фашизм розгортав свій терор у Німеччині:

«Wenn der Mensch «Loch» hört bekommt er Assoziationen: manche denken an Zündloch, manche an Knopfloch und manche an Goebbel».

На перший погляд слово Goebbels ніби випадає з ряду Zündloch (запальний отвір) та Knopfloch (петличка), але якщо згадаємо, що das Loch у розмовній мові має ще значення в’язниця, то заміна його прізвищем першого ката фашистського рейху зовсім закономірна. Тухольський з їдким сарказмом, надзвичайно лаконічно описує асоціації, які викликає багатозначне слово das Loch у різних верств німецького суспільства: вояки відразу згадують про запальний отвір зброї, буржуа — про петличку, в яку чіпляють орден, а трудящі — про гебельсівські в’язниці.

У творах Тухольського різноманітні форми перерахування в момент найбільшого емоційного напруження нерідко переплітаються одна з одною та з іншими стилістичним засобами, створюючи цілі абзаци та великі контексти, які передають глибокі почуття, палку пристрасність, політичну тенденційність письменника-публіциста. Ось, наприклад, з якою агітаційною силою, ненавистю до війни написаний уривок з репортажу «Під Верденом», що майже повністю побудований на прийомі перерахування:

«Und dahinter das Land. Da lag dieses ungeheuere Heerlager, dieser Jahrmarkt der Eitelkeit, diese Konzentration von Roheit, Stumpfsinn, Amtsverbrechen, falsch verstandener Heldenhaftigkeit; da fuhren, marschierten, rollten, telephonierten, schufteten und schossen die als Soldaten verkleideten Uhrmacher, Telegraphensekretäre, Gewerkschaftler, Oberlehrer, Bankbeamten, geführt und führend, betrügend und betrogen, mordend, ohne den Feind zu sehen, in der Kollektivität tötend, die Verantwortung immer auf den Nächsten abschiebend. Es eine Fabrik der Schlacht, eine Mechanisierung der Schlacht, überpersönlich, unpersönlich «Die Division» wurde eingesetzt, hineingeworfen — die Werfer blieben draußen — sie wurde wieder herausgezogen. Achilles und Hektor kämpften noch miteinander; dieser Krieg wurde von der Stange gekauft. Und archaistisch war nur noch die Terminologie, mit der man ihn umlog: das blitzende Schwert, die flatternden Fahnen, die gekreuzten Klingen. Landsknechte? Fabrikarbeiter des Todes».

Аналіз публіцистики Курта Тухольського дає нам підстави твердити, що стилістичний прийом перерахування є одним з ефективних засобів стилю письменника. Він створюється ланцюжком окремих слів, словосполучень та речень і використовується Тухольським у різних стилістичних функціях, найбільш характерними з яких є: 1) оціночна функція; 2) функція переконання; 3) функція іронії та сатири; 4) функція емоційного підсилення.

Емоціональне перерахування переплітається у творах Тухольського з різними видами повторів, паралелізмом. Нерідко ним застосовується також алітерація, художньо-зображальні засоби: експресивні епітети, метафори, порівняння. Все це емоційно насичує ряди перерахування, допомагає авторові привернути увагу до своєї думки, дати власну оцінку явищу, переконати читача. Таким чином, прийом, що не є новим для німецької літератури, під пером К. Тухольського набуває нового значення. Поставлений на службу прогресивним ідеям, він наповнюється глибоким змістом. Виникають неочікувані словосполучення, слова у ланцюжках перерахувань набувають свіжої експресивності. Постає той індивідуальний стиль, який дозволяє говорити про бойову публіцистику Курта Тухольського.

Л-ра: Іноземна філологія. – Львів, 1974. – Вип. 33. – С. 117-123.

Біографія

Твори

Критика