Левко Боровиковський. Журба
Горе ж тому кораблеві,
Та у море занесенному,
Горе тому сиротині,
Від родини відлученному!
Куди віне буйний вітер –
Корабль в хвилях потопається;
Куди гляне сиротина –
Слізоньками обливається!
Ніхто з моря кораблика
До берега не привертає;
Ніхто в горі сирітоньки
До серденька не пригортає.
Горе ж мені на чужині,
Ніхто мною не кохається;
Чи заболить головонька –
Ніхто мене й не спитається!
Лягла журба на серденько
Так, як камінь на могилоньку,
Схилялася головонька,
Як маківка на билиноньку…
Коли б мені на чужині
Крильця дав соловеєчко:
Знявся та полетів би я,
Куди рветься моє сердечко!
Коли б мені на чужині
Родинонька та далекая:
Велась моя б розмовонька,
Веселая та легенькая…
Лети, сизий голубоньку,
Де рід мене сподівається;
Скажи моїй родиноньці –
Я за нею убиваюся!..
Твори
Критика
