Віктор Женченко. Подих Лувру. Очі
Із циклу «Портрет осіннього Парижа»
(Біля автопортрета Ван Гога)
Від очей його вже не втекти,
як не втік я від своєї долі...
Скільки в них страждань і гіркоти!
Скільки переораного болю!
Очі й зараз — зболені, живі.
Крик очей не розклювали круки.
...Свій малярський загадковий світ
виліпив Ван Гог з людської муки.
Твори
Критика
Поделиться