Любов моя

Я виключив приймач раптово
І слухати не хочу знов...
Не вам, панки, отруйним словом
Судити про мою любов!

Я чув колись цю річ зміїну.
Але збагнуть не міг її...
Любив, любив я Україну
За неба синь, за солов’ї.

А час прийшов іти до бою,—
Тремтіли у душі пісні.
Любов моя була сліпою,
І міг спіткнутись я в борні.

Та не дали упасти друзі,
І сором не пече тепер.
Я у нечуваній напрузі
З очей своїх полуду здер.

Якщо на вістрі крихта бруду —
Всю зброю пожере іржа.
Чужих два слова в пісні буде —
І пісня вся тоді чужа!

Моє болюче серце може
Прийняти кулю в боротьбі,
Та слово зрадницьке, вороже
Не знайде місця в нім собі.

Люблю, люблю я Україну,
Лиш не таку, як вам у сні
Вона ввижається невпинно
В заокеанській стороні.

Ту Україну, що до бою
Вела Богданові полки,
Ту Україну, що з Москвою
З'єднала Київ на віки.

Ту Україну, що в лахмітті
Пішла за Жовтень на бої,
Ту Україну, що на світі
Зовуть червоною її,

Що на ланах своїх великих,
Немов стеблини куколю,
Вас вирвала з землі навіки,—
Ту Україну я люблю!

І954