В Гавані
О місто в голубім намисті,
На мене сяє твій талан!
Всі вулиці твої барвисті
Біжать, як ріки, в океан.
Киплять, вирують гирла вулиць,
А хвилі арками стають.
В тунель ми в’їхали й незчулись
Що під водою — наша путь.
В тунелі, наче риби, авта,
Палають очі їх скляні.
І з автоматами дівчата
Ідуть по океанськім дні.
Ідіть! Драконів, спрутів бийте'
(Я чую ніби власний крик!)
А може, вам удасться вийти
Тунелем аж на материк?
О, скільки жде там на Гавану
Великих міст, маленьких сіл,—
Так вийдіть ви із океану,
Візьміть неправду на приціл!..
І знову площа, ніби сцена,
Я вийшов, розгубився, став.
Хосе Марті дивись на мене,
Я вірші Кобзаря шептав...
Ні, ні, я не зробивсь актором,
Я тільки клявся перейти
Чи під землею, чи під морем
До непогасної мети!
1960