Швейцари
Швейцари, ніби генерали.
Мене в готелях зустрічали.
Таких лампасів і погон
Не бачив сам Наполеон.
Щоб галуни такі долапать,
Ридз-Смігли дав би Польщі клапоть.
Злітався, щоб мені служить,
Весь генералітет за мить.
Ставали всі вони на «струнко»,
Як я повз них проходив лунко.
І кидалися до валіз,
Щоб я, крий боже, їх не ніс.
Занісши до кімнати речі,
Знов спини струнчили старечі.
Бо знали: маршал всіх портьє
Давно в моїй кишені є.
Уста їх злякані, безмовні,
А очі послушенства повні.
Тоді з’являвся, ніби цар,
Найстарший на землі швейцар.
Його виймав я із кишені —
Вони ж робились, мов шалені.
І сонцем грав у той момент
Генералісімус їх — цент!
1961