Ганна Должек. Літературний конкурс
Портал Експеримент обрав кращі твори для Солодкого літературного конкурсу. Автори, яких ми опублікували на сайті, переходять на наступний етап - читацьке голосування. Автор, який отримає більше лайків, отримає перше місце та солодкий подарунок від порталу Експеримент.
Якщо саме це оповідання вам сподобалося, ставте лайк та робіть репости у соціальних мережах. Саме так ви проголосуєте за свого фаворита. 19 грудня визначимо переможця.
У тексті збережена авторська граматика та орфографія (ред.)
Солодке щастя
Андрій навшпиньках зайшов до кімнати. Він тримав коробку з золотистими кульками. Треба було тихенько, поки Ліза не прокинулася, прикрасити ялинку. Дружина вже тиждень як почепила іграшки та гірлянду, але дечого не вистачало.
Чоловік глянув на свою кохану. Та спала, наче мала дитина: долоньки під щічкою, а з-під ковдри виглядала рожева п’яточка. Андрій від напруження аж губу прикусив. Треба все зробити ідеально тихо і втекти на кухню.
Завжди зранку тридцять першого грудня Андрій чіпляв на ялинку цукерки – кожен рік різні. От і зараз у нього в руках була коробочка з цукерками, до яких були прив’язані стрічечки від дощика. Чоловік знав, що його дружина під час ранкової кави побіжить до ялинки у пошуках сюрпризу. Щоразу він обгортав цукерки фольгою, а в одну з них вкладав крихітну записочку з новорічним пророцтвом. Вважалося, якщо Ліза одразу обере таку цукерку, то пророцтво обов’язково виповниться наступного року. Двічі за шість років подружнього життя дружина обирала цукерку з пророцтвом. Перший раз вони стали власниками квартири, а другий – виграли рік роботи закордоном. Потім – черга несповнених бажань.
Цього разу Андрій заховав не одну, а три записочки. Та на всіх було одне й те саме пророцтво. Йому дуже хотілося, щоб Ліза не схибила у пошуку. Це було важливо для обох. Воно мало прикрасити та урізноманітнити їхнє життя. Отже, Андрій, ледь дихаючи, чіпляв на ялинку цукерки одну за одною. Кожній з них він шепотів:
- Солоденька моя, зміни наше життя.
Раптом Ліза заворушилася. Вона перевернулася на інший бік, але руки так само тримала під подушкою. Андрій повісив останню цукерку і раптом почув мурмотіння дружини:
- Ти мій солоденький.
Чоловік прожогом вискочив з кімнати, щоб його, бува, не застукали.
Андрій зварив каву та поставив чашку на столик біля ліжка. Неймовірний запах кави з апельсиновою цедрою та корицею розбудив Лізу. Вона сіла, солодко потягнулася та поцілувала чоловіка в ніс.
- Невже дива починаються?
- Усе можливо, – посміхнувся Андрій.
Жінка скочила з ліжка і босяка підбігла до ялинки. Ліза окинула її поглядом, відшукала цукерки. Потім вона обернулася до чоловіка і підморгнула йому.
- Яку ж обрати? – вголос розмірковувала Ліза. – Знизу я брала цукерку минулого року, а зверху – позаминулого. Мабуть, цього разу оберу ту, що заховалася від мене.
Ліза простягнула руку і зняла цукерку, яка ховалася за ялинкою і висіла найближче до стіни. Жінка розгорнула фольгу та застрибала від радості:
- Андрійку! Це дивовижно! Це обов’язково має статися з нами! – вона підбігла до чоловіка та поцілувала його.
Андрій здивувався такій впевненості дружини, але сперечатися не став.
Натомість він примружив очі.
- А кого це ти уві сні називала своїм солоденьким?
- Ревнуєш? – Ліза показала йому язик.
Андрій зробив вигляд, ніби починає сердитися.
- Ну добре, я планувала покласти це під ялинку, але щоб заспокоїти твої ревнощі, покажу зараз. Та і до вечора я не втримаюсь.
І вона з-під подушки дістала фотографію УЗД.
- Ось він – наш солоденький малюк!
