Іван Покотило. Літературний конкурс
Портал Експеримент обрав кращі твори для Солодкого літературного конкурсу. Автори, яких ми опублікували на сайті, переходять на наступний етап - читацьке голосування. Автор, який отримає більше лайків, отримає перше місце та солодкий подарунок від порталу Експеримент.
Якщо саме це оповідання вам сподобалося, ставте лайк та робіть репости у соціальних мережах. Саме так ви проголосуєте за свого фаворита. 19 грудня визначимо переможця.
У тексті збережена авторська граматика та орфографія (ред.)
Він і Вона. І цукор тут ні при чім
Він і Вона у одній з тих затишних львівських кав’ярень, де рипіння старих дерев’яних крісел незграбно підігравало тихим ритмам Billie Holiday, а запах свіжозмелених зерен кави сплітався з ароматом парфумів відвідувачів.
Він і Вона сиділи один напроти одного, утім погляди їх так і не стрінулись. Там де колись палало полум’я пристрасті та кохання зараз жахтів колючий холод опали і відрази.
Він щось говорив, розмахував руками і пальцями. Вона ж не чула жодного його слова. Кожен звук його голосу навівав їй ще більшу байдужість та осоругу. Вона читала десятки любовних романів, передивилась сотні романтичних мелодрам, їй чогось здавалось що поривати стосунки це дуже болісний і мучительний учинок, однак зараз їй хотілось аби це все швидше закінчилось і їй більше не довелось бачити і чути цю людину навпроти. Так, Вона могла розревітися, залопотати сварку, врешті ляснути його гладко вибриту щоку і піти гордо геть. Однак, стидовисько такого типу було не в її принципах і переконаннях. Вона мовчком перебирала пальцями тонкий стікер з цукром, що лежав на столику на якому пишнівся зужитий рекламний слоган, мовляв кому насправді солодко тому цукор ні до чого.
Направду в цю мить Їй хотілось чогось дуже солодкого – подвійної порції Раф кави зі збитими вершками і карамеллю і найкраще то шматочок празького торта з шоколадним кремом.
Він раптово зірвався з-за стола, киваючи Їй вказівним пальцем говорив щось про «благання і повзання навколішки назад» і вихором пішов на вихід. Лише тоді Вона відчула бридкий запах його дорогої туалетної води і побачила його не бриту потилицю.
Слава Богу Він пішов! Вона знала що зараз прийде додому і безнадійно ридатиме кілька годин в подушку і вже бува хотіла підвестися, однак побачила що до неї наближається молодий кельнер кав’ярні, в сніжнобілій сорочці з щетинястими щоками та ледь помітною посмішкою на вустах. Він поставив на стіл високу склянку Риф кави, з добре помітним шаром піни, зверху присипаною тертим шоколадом, корицею і какао.
- Привіт! Це за рахунок закладу, на жаль празького торта нині немає, однак щоби приємно посмакувати нашою кавою треба положити в неї чим побільше цукру, зо три стікери.
Вона вловила привабливий проблиск його очей та впевнені рухи рук.
- Це так приємно, щиро вдячна – трохи сконфужено вимовила.
Вона дала каві тільки два стікери цукру з цим тривіальним написом про «солодке життя», третій стікер цукру залишила на столі. Спрагло посмакувала кавою, згадавши стару історію про винахідника цукрових стікерів який ніби-то покінчив зі собою бо його винахід не правильно використовували, сиплячи цукор в горня з напоєм не так як він задумав. Ця історія її чомусь розсмішила, вона легко осміхнулась. Далі витягла зі сумочки олівець для брів і написала на цукровому стікеру що лежав на столі, номер свого мобільного телефону. Глянула в бік уважного кельнера і вставши з-за стола пішла насолоджуватись новим життям.
