Як акробат та хореограф Йоан Буржуа грає із силою тяжіння і часом
Автор: Келен Квін, продюсер.
«У кожної дитини наступає незворотний етап дорослішання, коли вона обирає свій напрямок, але це той крок, який я пропустив. Та на щастя, я знайшов цирк, який дозволив мені залишатися недисциплінованим». — Йоан Буржуа
У цих словах французького акробата, хореографа та режисера Йоана Буржуа є цікаве протиріччя. З огляду на його досягнення та таланти, те, як виглядає відсутність напрямку та дисципліни в розумінні Буржуа, є досить унікальним явищем. Він експерт з використання батутів у винахідливому, поетичному, натхненному цирком сучасному танці. Він здобув численні нагороди. Він презентував свої роботи на престижних майданчиках. Його виступи порівнюють із майстерністю Чарлі Чапліна та Бастера Кітона.
Порівнювати його досягнення та здібності з описом його роботи стає легше, коли ми дивимося на деякі повторювані елементи його хореографії. Ми можемо спостерігати злети, спотикання і падіння, часто з пафосним і комедійним ефектом. Водночас його захоплюють фізичні сили та їх вплив на взаємодію тіл, і цей інтерес він називає «дослідженням, яке не має в собі цілі». Якщо немає остаточної мети цього тривалого експерименту з рухом, він перетворюється на щось чудове: людські форми, на які, на мить, перестає впливати сила тяжіння, які спокусливо літають, пливуть і приземляються.
У той час як його основні постановки призначені для перегляду наживо, на місці, короткометражний фільм «Місячне сяйво» (фр. «Clair de lune») французького режисера Рафаеля Вертгеймера використовує такі засоби кінематографа, як ракурси камери, які змінюють перспективу, монтаж, який підкреслює контури музики, і яскраву чорно-білу палітру кольорів– щоб розкрити елементи однієї з найвідоміших хореографій Буржуа «Механіка історії» (фр. «La mécanique de l'histoire»).
Екранізувавши цю роботу за участі одного виконавця під улюблену композицію Клода Дебюсі «Місячне сяйво», Буржуа розкриває тему дитинства та часу. Описуючи свою співпрацю з французьким піаністом Александром Таро, чиє виконання «Місячного сяйва» прикрашає фільм, Буржуа говорить: «Творити — бути творчим — означає намалювати двері на стіні, а потім відкрити ці ж двері. “Місячне сяйво” широко відкриває ці двері, щоб перенести нас туди, де час не минає. Ось чому ми знову відчуваємо себе дітьми, коли слухаємо цю музику».
Незважаючи на те, що фільм «Місячне сяйво» є абстрактною інтерпретацією дитячого розуміння часу, ідея Буржуа тут, можливо, розв’язує деяку суперечливу напругу в його баченні своєї творчости. У певному сенсі, ставши надзвичайно вправним у пересуванні в просторі та взаємодії з об’єктами, він зрозумів, як зберегти взаємодію дитини зі світом, у якій злети та падіння є навчанням, а повторення означає дослідження, і що майже будь-що, включно зі спробою піднятися на вершину сходів, може бути грою.
Переклала Ірина Ковальчук