Музика викликає такі ж потужні емоції на екрані, як і в реальному житті
Автор
Ґена Р. Грегер
Професорка музики, UMass Lowell
Заява про розголошення
Ґена Р. Грегер отримувала фінансування від Культурної ради Лоуелла, Трансформаційної освітньої ініціативи Лоуела UMass та Інституту джазу ЮНЕСКО / Гербі Генкока.
(Без культової музики сцена у душі (фільм «Психо»), ймовірно, створила б для глядачів зовсім інші враження.)
Є кілька класичних фільмів, в яких музика настільки важлива, що без неї було б важко уявити сцену.
Одразу ж спадає на думку сцена у душі у фільмі Альфреда Гічкока «Психо» з неймовірним саундтреком до фільму жахів легендарного кінокомпозитора Бернарда Геррманна.
Спочатку Гічкок вважав, що сцена в душі не потребує музики, але Геррманн все одно написав для неї музику, яку Гічкок зрештою використав для великого ефекту. Музика з цієї сцени, поряд з іншою частиною саундтреку до фільму, служила шаблоном для музики фільмів жахів протягом багатьох наступних років і є прикладом оповідацької сили кіномузики.
У своїй роботі (як професорка та дослідниця музики) я зосереджуюсь на творчості та розвитку навичок слухання у дітей. Раніше, працюючи музичною режисеркою реклами, я бачила, як музика впливає на сприйняття та емоції людей.
З моменту виходу в 1927 році «Співака джазу», першого комерційного фільму зі звуком, музика тісно пов’язана з враженнями від перегляду фільму.
Кіно та музика завжди йшли пліч-о-пліч
Навіть на початку появи німого кіно більшість кінотеатрів наймали музиканта чи групу музикантів для музичного супроводу, щоб таким способом заглушити звук кінопроекторів і людей, які розмовляють. Ці музиканти часто виконували існуючі твори західноєвропейської класичної музики таких композиторів, як Чайковський і Вагнер, поряд із народною та популярною музикою. Було звичним, що один і той самий фільм, який демонструвався в різних кінотеатрах по всій країні, мав зовсім різний музичний супровід.
Технологія «Звук у кіно» започаткувала уніфікований саундтрек і, зрештою, практику найму композиторів для створення оригінальної музики до фільмів. Подібно до музики, написаної для опери, музика у кіно сприяє розвитку сюжету та дії. Так само, як композитор опери повинен слідувати лібрето або тексту опери, композитор фільму повинен підтримувати сюжетну лінію сценарію. Музика також має відображати настрій сценарію, який включає все, починаючи від дії на екрані та закінчуючи звуковими ефектами й діалогами.
Правильно підібраний музичний твір може покращити, а інколи навіть змінити сприйняття глядачем того, що відбувається на екрані. Спробуйте уявити заміну теми з фільму «Щелепи» Джона Вільямса на спокійну музику, коли стався перший нещасний випадок під час плавання. В одну мить настрій зміниться від внутрішнього страху до спокійного купання в океані. Як музична педагогиня, я протягом багатьох років змінювала музику серед учнів середньої та старшої шкіл і коледжу, і це завжди їх дивувало.
Сила музики в кіно
У більшості випадків музика використовується, щоб підкреслити дію на екрані, підвищити загальний настрій сцени, передвіщати дію, яка має відбутися, або навіть передати внутрішні емоції персонажа. Хоча композитори та кінематографісти зазвичай не хочуть домінувати над фільмом, у багатьох випадках емоційна сила візуального ефекту була б не такою вражаючою, якби не музика.
Наприклад, було досить неочікувано знайти класичного композитора Аарона Копленда в тих самих титрах, що й реп-групу Public Enemy, однак Спайк Лі досить успішно використав музику цього американського композитора у своєму фільмі «Його гра». З самого початку музика Копленда задає тон напруженому емоційному фільму про баскетбол і важкий, складний вибір, який постає перед молодим перспективним гравцем із проєктів.
(Спайк Лі використовує музику композитора Аарона Копленда на початку фільму «Його гра»)
Початок — це монтаж уповільнених кадрів, що складається із зображень сільських дітей по всій Америці, поєднаних із міською молоддю. Звучить «Джон Генрі» Копленда з його повільним, експансивним тоном. На цю композицію надихнула історія про Джона Генрі, афроамериканську народну легенду, котрий працював машиністом на будівництві залізничних колій, і чия сила та швидкість випереджали бурильну машину з паровим двигуном.
У пісні відтворюється основний звук руху потяга з ритмічним пульсом під мелодію. Час від часу можна почути ударний молоточок, який відтворюється нестандартними ударами перкусії та струнних або перкусії та духових інструментів. Фільм змонтований так, що сцени з міською молоддю переважно відбуваються під час цих ударів молотка. Роблячи це, Лі за допомогою музики підкреслює відмінності та розбіжності між досвідом сільських і міських студентів. Вступні титри з цим американським музичним твором налаштовують глядача на подальшу емоційну історію.
У бойовику про війну «Взвод» кінокомпозитор використовує контраст, аби здивувати глядача. Замість музики військового оркестру чи чогось гучного та швидкого ви чуєте оркестрові струни «Адажіо для струнних» Семюела Барбера.
(Фільм «Взвод» передає жахіття війни за допомогою музики)
У цьому випадку темп, або швидкість, музики відіграє велику роль у створенні бажаного ефекту. Темп, який вимірюється в ударах за хвилину, може змінити відчуття і темп того, що відбувається на екрані. Композитори визначають потрібний темп, використовуючи музичну термінологію, яка зазвичай використовується італійською мовою. У цьому випадку «адажіо» вказує на повільний темп (зазвичай близько 66-76 ударів за хвилину). Музика також звучить у мінорній тональності, що може передати смуток – ще один фактор, який сприяє емоційній привабливості цієї музики в сцені. Результатом є захоплюючий коментар про руйнівні наслідки війни.
Наступного разу, коли ви переглядатимете фільм чи навіть улюблене телешоу, зверніть увагу на те, які сцени викликають у вас будь-які почуття, а потім послухайте музику.
Стаття вперше була опублікована англійською мовою під назвою «Music inspires powerful emotions on screen, just like in real life» на сайті The Conversation 2 листопада 2022 року.
Переклала Савенкова Дар’я
