Війна, кохання, перемога. Алла Побережник
Звертаюсь до тебе, я Боже, сьогодні
Не можу мовчати, бо плаче душа,
Що робиться в нас, в Україні рідненькій?
Гуляє по ній війна-сатана.
Чому ж допустив, ти Боже до цього,
Що кожного дня гинуть сини,
Сини України, твоєї ж країни
Чим завинили перед тобою вони?
Тим, що хотіли жити в країні,
У вільній країні, на рідній землі
Під небом безхмарним, та не судилось
Співати їм українські пісні.
Я знаю, що їх називають герої
Та кому потрібні вони у труні
Не для того їх, Боже, мати ростила,
Щоб віддати кровинку, так рано землі.
Над ними кружляє чорна ворона,
Пісню співає, холоне душа
За все, що зробила ти, рассєя, сьогодні
Відповіси, прийде пора.
* * *
Не знаю чому, немає спокою
"Брат" на брата пішов, кров ллється рікою
Україна моя потопає в вогні,
Закінчився мир на рідній землі.
На Майдані стояли, в Бога просили,
Щоб дав владі розуму, терпіння і сили
Та видно закралася в їх душі пітьма
Пішла в небо сотня і вже й не одна.
Всі добре знають, що герої вмирали
Щоб з вами ми жили і горя не знали
Щоб рідна країна наша цвіла,
Та комусь не хватає і далі бабла.
Хто біля корита, той п'є та жирує
Свій рідний народ взагалі не цінує
Немає в них совісті, нема каяття
Підуть вони скоро усі в забуття.
Тож попросимо в Бога ми доброї долі,
Для людей миру, для країни волі
Щоби Україна-ненька із колін повстала
Уся нечисть, яка є, у прірву упала.
Читайте також:
