Війна, кохання, перемога. Ірина Савчук
Ну як ти там? Не холодно? Бо "синоптик ю ей" показує дощ.
Я з самого ранку не можу доспати, тому заходилася варити борщ.
Ти, пам‘ятаєш, казав, що там не завжди ловить зав’язок?
Я у цій тиші вигадую доньці усе нових і нових казок.
Телефон на зарядці, боюсь від’єднати кабель.
Наш син вже дорослий - як обіцяв, приніс гарний табель.
Геометрія, каже, не найкращий у світі предмет.
Але є фізика, що рахує траєкторію льоту ракет.
Наш пес усіх будить дзвінко, майже о шостій.
Хоч сусіди й мовчать, та здається, луснуть від злості.
Я часто слухаю наші розмови. Пробач, працював диктофон.
Останнім часом, це ілюзія щастя, відбитку надії розмірений фон.
Ти казав, кошеня, що прибилось над вечір в окопи,
Засинає на берцях, наче гріє натомлені стопи.
Я сиджу край вікна, чомусь пальцем подряпую скло.
І рахую хвилини до святого: «Кохана,ало..»
Я з самого ранку не можу доспати, тому заходилася варити борщ.
Ти, пам‘ятаєш, казав, що там не завжди ловить зав’язок?
Я у цій тиші вигадую доньці усе нових і нових казок.
Телефон на зарядці, боюсь від’єднати кабель.
Наш син вже дорослий - як обіцяв, приніс гарний табель.
Геометрія, каже, не найкращий у світі предмет.
Але є фізика, що рахує траєкторію льоту ракет.
Наш пес усіх будить дзвінко, майже о шостій.
Хоч сусіди й мовчать, та здається, луснуть від злості.
Я часто слухаю наші розмови. Пробач, працював диктофон.
Останнім часом, це ілюзія щастя, відбитку надії розмірений фон.
Ти казав, кошеня, що прибилось над вечір в окопи,
Засинає на берцях, наче гріє натомлені стопи.
Я сиджу край вікна, чомусь пальцем подряпую скло.
І рахую хвилини до святого: «Кохана,ало..»
Читайте також:
