Війна, кохання, перемога. Яна Симоненко
Як почуєш, недруг мій немилий,
За будинком сирени виття.
Хай все стане тобі зрозумілим,
Хай розтане твоє небуття.
Як почуєш ти крики про поміч,
Під бетоном як плаче дитя.
І не буде твоїх близьких поруч,
Ти впізнаєш розбите життя.
Коли зникне твій сильний і дужий
Син чи брат, батько, мати, донька.
Сподіваюсь, не будеш байдужим
Хоч надія ця зовсім слабка.
Якщо думаєш, що все минеться
І твій дім не торкнуться тривоги.
Пам'ятай: мій народ не здається
І чекає не мир - перемогу!
І коли твоє медіа скаже,
Що у спротиві кожен поляже
Й зріє зрада у нас у тилу.
Я в підвалі гойдаю візочок
(У підвалі й родився синочок.)
І доначу на танк в ЗСУ.
Читайте також:
