Війна, кохання, перемога. Богдан Кухта. Пам'ять
Вона казала, що залишиться пам'ять,
Та я знав, що усе забудеться,
Мозок виріже тривожні спогади
І все з часом не збудеться .
Бо ж у жорнах з думок перемолиться,
Перекрутиться в нові речення,
Поміняє первинне значення,
Подарує нові тлумачення .
Ми ж бо люди міняємо істину,
Пишем нові рядки - пояснення,
Час, як змінна непевна й прекрасна,
Потребує людей, а ті казку:
Що ми будем про все пам'ятати,
Не повторимо більше ніколи.
Та вчергове нові уколи,
Нові ліки, нові гематоми.
Я б хотів, як вона повірити,
Я б хотів, про все пам'ятати.
Але знову чергові втрати,
І стріляють нові солдати
Із старої іржавої зброї,
Проростають червоні плями.
Ми з тобою залишимо пам'ять,
Хай спочине у мирі із вами.
Читайте також:
