Війна, кохання, перемога. Марта Крижановська
Маленькі серця, розривають пронизливі звуки.
"Це сирена. Сонечко, не плач. Ходімо в укриття. Візьми міцніше маму за руку".
Чую поруч десь уламки смутних фраз...
Закохані прощаються.
На них чекає розлука.
Морок і згуба.
Єдине, що хоч трохи веселить
Інколи відчуваєш, як всередині душа тремтить
І щось у ній барвисте прокидається....
Мабуть, жевріє надія, що от-от здійсниться
Заповітна перемога-мрія.
***
Війна підкралась непомітно.
У домівки, душі та серця.
Поцілувала кожного так палко і ми забули, що таке життя.
Вона забрала емоційність, зникли кольори, жага.
Втонула у сльозах, така звична, експресивність,
А залишилася журба.
Нудьга шалена, за тими часами, коли кохати було значно простіше.
Знаєш, зараз прокидатись зранку, то вже перемога.
Якось від цієї думки стає тепліше.
Читайте також:
