Війна, кохання, перемога. Тимощук Костянтин
Зібрались Ангели Господні в Бахмуті під стіною -
Залиті кров'ю білі крила - бійців ховали за собою.
І важко дихали від диму, дивились в пустоту полів...
В очах читався біль і смуток,що хтось когось і не прикрив...
В молитві Господа просили за душі тих, які упали,
Що полягли в бою із честю, за іншого життя віддали...
Котились сльози по щоках... За що війна їх забирає?
Ще вчора "той" кричав "ніколи", а нині підло убиває...
Хіба так можуть християни Самого Бога не боятись?
Прийти ордою в дім чужий, вбивати, ніби забавлятись...
Та вибухи нових прильотів вернули у реальність всіх.
В окоп спішили до бійців, щоб крилами прикрити їх..
* * *
Старе забуте підземелля,там в келії молився Богу
У рясі чорній на колінах старий монах, за Перемогу.
Так щиро линула молитва,летіла голубом у вись
Та раптом голос невідомий,сказав: "На мене озирнись".
Не полишаючи заняття,заплющив старець свої очі.
Бо чув що то є сам Диявол,проник в обитель тої ночі
Лиш, дочитавши молитви,спитав монах :"Чого прийшов?"
Той лише тихо засміявся: "Ти ж бачиш ,як невинна кров
Рікою л'ється кожен день,на твоїй втомленій землі.
Лиш кров твоя на цім папері і край буде оцій війні.
Він простягнув старий сувій і очі дико так блищали.
Слова про мир й кінець війни монаху душу розривали.
Сказав Дияволу :" Не вийде,мене ти цим не спокушай!
В молитві наша Перемога і сила, щоб звільнити край.
Господь нас кликав стільки часу,а ми були, немов глухі,
Тому тепер приймаєм кару за нами зроблені гріхи."
Диявол дико заревів: " Вам Бог звелів не убивати!"
А ти, мерзенний, тут стоїш і хочеш, щоби брат на брата
І далі йшов і зло чинив, душа твоя моєю стане!!
Сміявся дико, аж хрипів:"Вже скоро мить ота настане"
" Не брат,що прагне убивати і нищити усе живе
Не брат,а кат його імення!! Від сили світла той впаде
Із нами Бог,хваліть народи,з його ім'ям у бій вступили.
Моліться люди за Вкраїну,за воїнів, щоб дав їм сили.
Перехрестивши супостата, монах сказав : "Прости ,мій Боже,
Я вірю в тебе,молюсь щиро,моя країна переможе!"
І , розчинившись у пітьмі, поріддя пекла тихо зникло,
А старець втомлено присів,свічок лилося в душу світло.
І голос Божий із небес прорік: " Я з вами в цій борні,
Я там, де сльози і молитва,в окопах з ними на війні.
З бійцями, в час важких боїв,хто, як зернину ,має віру,
Правицею від куль ховаю тих ,що не падають в зневіру".
Монах сміявся тихо-тихо і сльози радості котились,
Що молитви всього народу до серця Господа добились.
Повірте, люди, Бог засмутить і втішить також тільки Він.
Моліться щиро,як востаннє, ходіть до Нього - кличе дзвін.
Хай наша віра в перемогу сталевим духом застигає
І прапор волі синьо-жовтий хай вітер гордо розвіває!
* * *
Пекельний роде, мертвої країни,
Чого прийшли? Чи ж мало є біди?
Принесли смерть з собою і руїни,
Криваві всюди залишаєте сліди.
У ваших головах диявола наказ.
Немов скажені , творите насилля.
Невинна кров пролилася на вас,
А вбивства мирних-знак безсилля
Ти думав, що замерзне дух до волі?
Ми й при свічках зігріємо його
Без світла,без тепла,в окопі, в полі-
Ми з шляху вже не зійдемо свого.
Там вас немає,в світлому й живому;
Там правда,віра і любов до світу.
Молитва лине чистому й святому.
Там всі щасливі,там сміються діти.
За це майбутнє,зараз кожен встав
до лав Добра,чим може помагає.
Нам силу світлу Ангел з неба дав.
Та іскра Божа в душах не згасає.
Ми проти зла зробилися стіною!
Нас не здолати,поки серце б'ється!
Ти плюйся,враже,злісною піною,
Та розумій, що Україна не здається!
Читайте також:
