Війна, кохання, перемога. Білоозерянська Чайка. Тернова хустка

Українська врода – не відпустить.
Хто байдужим буде тут, скажіть?
Згадую я очі в терен хустки,
Бачу сни в холоднім бліндажі.

У волоссі пахне рута-м’ята,
Ллють пшеничні коси з-під хустин,
Буду я тебе завжди кохати,
Все коштовне у душі нести.

Біля тину постань одинока,
Молиться в узвишшя до Творця:
Бережи від кулі й злого ока
Ти мого коханого бійця…

І сумує личко янголине: 
Збережи кохання від війни.
Притуляє до очей хустину
З густо-синім доторком тернин.