Війна, кохання, перемога. Катерина Мисенко

одежини вириваються ніби з довічного полону
і стрімголов мчать у запилючені кутки четверостіння.
бажання торкнутися витісняє з моєї свідомості багатоденні розшаровані світогляди.
тіло, просякнуте запахами війни,
жадає умитися твоїм поглядом.
зустрічі набули нових значень:
вмістити у дві години все незбагненне.
мені все одно лячно,
але цей острах новий, перевернутий.
неважливе важливим тхне,
і ось уже пальці заплутані так драматично,
що відривати їх доведеться зі шкірою, на живе.
мене із тебе уже не вичленити.