Війна, кохання, перемога. Злата Гарбарчук. Герої вмирають?
Мені набрехали. Істину вкрали.
Крики. Вогонь. Гармати. Щити.
«Герої не гинуть», — люди казали.
Постріли. Вибух. І напад орди.
Палає корогва. Іскриться світанок.
Кулі. Солдати. Сльози і дим.
Не певні вже ми, чи зустрінемо ранок.
Залатані рани і втрачений дім.
А воїни наші щодня в муках гинуть.
Кривавії друзки. Тіла. Буревій.
Вітри до легень нерухомих все линуть.
Чорні шалі. Душ очорнених гній.
Не гине лиш Бог, що над нами владує.
Труни. Священники. Квіти. Свічки.
Він бачить усе й безсило горює.
Холодні могили. Бездітні батьки.
Герой, він живе, щоб янголом вмерти.
Розлука. Спустошення. Відчай. Страхи.
Якби янгол міг себе з пам’яті стерти.
Були б кольори. І новії шляхи.
Герої вмирають! Ну годі брехати!
Війна. Боротьба. Розбиті життя.
Пора їх до раю завчас не пускати.
Бо ж буде свавілля, хаос і зима.
Читайте також:
