Війна, кохання, перемога. Пауніна Крістіна

Молодість квітне й буяє,
кохання тече звідусіль,
коли жінку свою обіймає
чоловік, військовий і син.

Він в обіймах стає м’якішим,
хоча воля його стальна.
Він в Бахму́ті боронить землю,
де мати життя дала.

Він не думає про комуналку,
про черги, товкучку в метро.
Він боронить свою Україну,
бо її ми не віддамо.

Він давно вже знесилен,
не відчуває вже ран,
ненáвисті не залишилось.
То й як тримає він стан?

Лютий схиляє голову
і тихо відповідає нам:
«попри скрути і тугу,
попри жахливий біль,
і навіть якщо попереду -
не один виснажливий бій,
пам’ятати ти маєш дві речі:
свій весняний заквітчаний дім
і щиру любов, яка завжди чекає в нім»