Війна, кохання, перемога. Марина Афанасьєва

Лютому рік. Найдовший місяць у житті.
Прокинулась зранку і більше не сплю.
Хвилі біди втопили частину душі.
Завжди пам’ятай,  я поруч. Люблю.

Кроваві крила Війни накрили міста.
Біль посилився у кожній родині.
Спокою більше ні в кого нема.
Розсипалось все, немов намистини.

У небі часом видніється дим.
Колючий та чорний, як ворона кігті.
Кохаю тебе. Ти назавжди мій дім.
Схід сонця в Криму повинні зустріти.

Тривога вже рік, як море шипить.
Майже ніколи вона не втихає.
І з кожним днем все сильніше болить.
Але тільки віру я не втрачаю.

Вона не згасає. Велика така.
Скоро цвісти буде білим калина.
Я люблю тебе, завжди про це пам’ятай.
Без тебе не зможу. Ти мій дім. Ти родина.

Перемога прийде і зупиниться час.
Потім сміх крізь сльози. Вітання.
А поки ти себе, прошу, бережи.
Ненавиджу відстань і наше прощання.