Війна, кохання, перемога. Оксана Нішта. Повертайся

Тут, де кожна пелюстка-зірочка,
З гілки зривається й падає,
Шепочу у молитві твоє ім'я
І єдине бажання загадую...

Ти питаєш мене: "Як ви, сонечка?"
І наказуєш не хвилюватися.
Обіймаю міцніше донечку,
Обіцяю тобі усміхатися.

"Розкажи мені, люба, що у вас.
Знаю, пташечко, що втомилася...
Повернусь, обіцяю, лиш треба час...
А, доречі, ти знов мені снилася."

В нас, ріднесенький, все гаразд,
Якщо можна це так назвати.
Обтрусив вже цвіт молодий наш сад,
Розпустились піони круг хати...

Вже пшениця ота, що засіяв ти,
Колосочки вмиває росами.
В нас все добре, от, тільки...не поруч ти...
Сум вплітається в душу косами.

Заварила по звичці тобі латте...
Потім знову сиділа плакала.
Ти пробач мені, любий,усе оте.
Просто тиша, мов громом падала.

Доця вивчила вірш "про таточка".
Записала – вислала відео.
Підросла уже наша лапочка,
Мусить скрізь бути перша – лідером.

Годувала нашого Колючка...
Він очицями зиркав скоса,
Полохливо вглядався у бік садка.
Знаєш, досі ж боїться Боса...

У лелечій сім'ї поповнення.
Повернулися, бач, не покинули...
Лиш душа тривогами сповнена
Кожен вечір до тебе лине знов.

Тут, де кожна пелюстка-зірочка,
З гілки зривається й падає,
Шепочу у молитві твоє ім'я
І єдине бажання загадую...