Війна, кохання, перемога. Інна Паламврчук

Окопи -  мерзлі, холодні, тяжкі,
Природа не любить, як землю копають,
Розкидане віття, кругом бліндажі,
Стежки перехрещені, страх  не зникає.

Десь блимає вогник, парує вода,
Гарячі слова і  прокльони лунають,
І раптом знайомі і рідні  слова:
 Ти як? Я люблю, тебе діти чекають...

З' являється втома, гуде голова,
Хоч трохи заснути - думки не пускають,
Така чоловіча  віддавна судьба -
Опорою бути, як світ цей зникає.

Ще мить - прилетіло, до бою пора,
Стискається серце, а воля злітає!
Ненавидить той, в кого щастя нема,
А любить щасливий, бо дома чекають.