Війна, кохання, перемога. Олена Промениста

Розбурхали стару бабу,
Піднялась вона з кургану,
І накрила нас бідою.
Босурманською ордою.

 Може й самі чаклували,
Пам’ять в танки закатали.
Вічні вогнища й пісні,
А потрібні молитвИ.    

Працювали,хліб ростили,
Місто-сад в пісках створили.
Ножа в спину не чекали,
Бо сусідам довіряли.

Ті  прийшли нас «визволяти»,        
Попалили наши хати.
Вже було таке колись.    
Гей! Козаче, пробудись!

Бо, горить наш степ і море,
 Вийшов танк чужинський в поле
Люди в страху і сльозах
Топчать той ординський   шлях..

Хлопців всіх малих покрали,
Будуть гарні  яничари.
 Гей,Європа схаменись
Не роздумуй, а проснись.

Україна-дівча миле,
Тебе спиною закрила.
Всі разом здолаєм спрута,
Порубаєм,його пута.
 
 Вийде сонце із-за хмари
І розсіються примари.
Степовий,таврійський край….
Переможем! Почекай.
 
Ми посадимо сади,
Розпахаємо лани,
Відбудуємо країну
Любу серцю-Україну.

Всім  полеглим молитвИ,
Вбережіть нас від війни.
А зрадливого сусіда,
Ми поставим на коліна.
Він нам ворог,а не брат
Хай, помре від страху кат.